Блоги

На шляху до Зустрічі...

Всі люди свідомо чи несвідомо прямують життєвими шляхами до найважливішої Зустрічі з Отцем, котра стає підсумком всього пережитого. Тому наші повсякденні зустрічі є підготовкою до тої Останньої. Хочу, щоб і наші зустрічі в цьому блозі стали допомогою в цьому приготуванні! Тому запрошую до коментування і дискусій.

  • Головна
    Головна This is where you can find all the blog posts throughout the site.
  • Мітки
    Мітки Displays a list of tags that has been used in the blog.
  • Блогери
    Блогери Search for your favorite blogger from this site.
  • Увійти
о. Станіслав Олешко

о. Станіслав Олешко

Священик Харківсько-Запорізької дієцезії. Рукоположений в 2008 році. Нині студент Папського Університету Святого Хреста в Римі.

Posted Автор: Створено: в KMC

Черговий Адвент нашого життя... Тобто чергове "надходження" Господа.

Posted Автор: Створено: в KMC

 

Вшанування Христа - Царя Всевсіту перш за все схиляє до думки: а хто такий цар?

Posted Автор: Створено: в KMC

Осінній настрій в листопаді особливо надихає на роздуми про вічне життя і майбутнє цього світу. На щастя, (і це насправді для нас велике благо) ми не знаємо нашого майбутнього, не можемо бути впевненими навіть в тому, що станеться з нами завтра.

Posted Автор: Створено: в KMC

Краса повсякденного життя відкривається в непомітній, але повсякчасній таємниці Присутності.

Posted Автор: Створено: в KMC

У вирі подій не часто приходиться визначити слова, щоб ними описати і передати внутрішнє справжнє відчуття плину життя. 

Posted Автор: Створено: в KMC

Так сталося, що святкування Дня Незалежності України для католика латинського обряду співпадає з літургійним святом Апостола Вартоломея. Не думаю, що слід сприймати це як вагомий знак для нашої державності, однак вважаю, що в цьому “збігові” можна відкрити ключ до розуміння національної ідентичності і патріотизму в світлі християнської віри.

Posted Автор: Створено: в KMC

Здається, машину часу ще не винайшли...(або нам не кажуть!)

Posted Автор: Створено: в KMC

Недільний ранок – це найкращий час помітити сонце...

Posted Автор: Створено: в KMC

Почався Рік Милосердя. Ювілейний Рік поза чергою. Може, власне, це дуже корисно зрозуміти. Милосердя є поза чергою! І мета цього року записана в його гаслі: "Будьте Милосердними, як Отець". Звичайно, треба ставати милосердними, але ж часто виявляється, що ми уявляємо собі милосердя згідно з нашими мірками, або і взагалі не уявляємо, що це таке...

Tagged in: милосердя

Posted Автор: Створено: в KMC

На початок Адвенту літургія згадує пророка Малахію, який говорить: «Таж він, немов вогонь ливарний, неначе луг шаповалів. Засяде, як той, що топить і прочищує срібло. Очистить синів Леві і переллє їх, як золото й срібло» (Мл 3,2-3) Мабуть для тогочасних людей - переплавлення металу було достатньо розповсюдженим процесом. Я, щиро кажучі, ніколи не бачив вживу як переплавляється метал, очищується серебро. Але на думку мені від разу прийшов здавалося б не дуже відповідний сюжет. А саме культовий голівудський блокбастер «Термінатор 2», там де робот-вбивця з майбутнього є виготовлений з рідкого металу і може приймати будь-яку форму.

Posted Автор: Створено: в KMC

Набагато легше живеться, якщо в життєвому просторі порядок. Якщо речі лежать на своїх місцях, їх легко знайти. Не витрачаються зайві зусилля, нерви, час. Так само як з речами, також легше обходитися з людьми, якщо вони впорядковані. Кожен має своє місце, свою полочку, шухлядку. І тоді відомо хто до якої ситуації краще підходить: веселий, співчутливий, умілий. Для кожного також можна підібрати моделі поведінки і настрою "за замовчуванням" для економії зусиль, часу, нервів. А цікаво, якими "теґами" люди позначають мене??

 

А ще цікавіше... чи Бог також нас "впорядковує"? Чи Він економить на нас зусилля і нерви (бо про час хіба не йдеться)? І от ті Божі "теґи" - вже по-справжньому дуже цікава штука!

Posted Автор: Створено: в KMC

Живемо в такий цікавий час, коли маємо небачений досі доступ до знань. Перед усім те, що нагромаджене в писемній формі - бібліотеки сьогодні вражають своїми розмірами, а також різноманіттям тем і жанрів. Ну і безперечно інтернет, котрий дає можливість користуватися навіть тими бібліотеками, куди фізично не можемо потрапити. Крім того, інтернет не тільки пропонує знання у формі теоретичній, але також і практичній - за посередництвом форумів і спільнот людей, котрі безпосередньо займаються якимось питанням і хочуть ділитися конкретним досвідом. 

 

Однак завжди зі зростанням можливостей зростають також і небезпеки. Адже великою небезпекою широкого доступу до знань є ілюзія раптового всезнання. Прочитавши книжку, а краще статтю в інтернеті, людина раптом відчуває себе неперевершеним експертом в даній сфері, а навіть не тільки в цій. І мені зовсім не дивно звідки сьогодні з'явилася величезна кількість різного роду експертів і знавців, котрі знають прості відповіді на складні питання.

 

Натомість християнам варто пам'ятати завжди слова Ісуса: "Одного маєте вчителя - Христа"! І саме це є гарантією нашого пізнання в правді Божій. Навіть якщо перечитаємо всі книжки і справді будемо великими спеціалістами в тій, чи іншій галузі, без погляду в Божій правді не зможемо збагнути сенс цього знання, а знання сухих структур нічого не додає в плані життєвої мудрості. Можна бути неперевершеним інженером, фізіком, філологом (ба, навіть теологом), але безпорадним в блуканні серед життєвих викликів і змагань. Якщо вчителем не є Христос...

 

Тому всім нам бажаю в цей День Знань бути добрими учнями. Добрим учнем є той, хто завжди охочий пізнавати, ніколи не зупинятись на досягнутому, але в той же час завжди свідомий своєї обмеженості. Нехай ніколи ми не станемо всезнаючими експертами, але в усьому, що знаємо і що хочемо знати, будемо досвідчувати субтильний прояв Божої Любові до свого творіння.

Posted Автор: Створено: в KMC

Вже півтора місяця я нічого не написав. Аж дивно. Здавалося не так багато й пройшло. Час летить дуже швидко і вже за декілька днів починається осінь. Літній теплий відпочинковий настрій закінчується. Діти йдуть до школи, дорослі на роботу... Все як звичайно буває. Починається новий навчально-робочий рік. І в цьому році будуть нові перемоги і поразки, радощі і смутки, зради і натхнення. Але насправді посеред цієї суєти важливо одне. Скільки буде того, що для вічності? Яка частина нашого життя буде для Отця? Чи плануємо серед різних справ на цей новий час нашого життя, ще запитати думку Бога про них? Бо знову ж таки час пролетить, а що з нього залишиться для Неба?

А може краще нічого так не планувати, не мріяти, а радше довіритись Його Божественному Провидінню...

Posted Автор: Створено: в KMC

За останній час багато змінилося в моєму житті. Тому важко було зібрати думки, щоб написати щось. Отже перш за все змінилась країна перебування, а відповідно повністю оточення, культурний контекст, а також вид діяльності. Я став студентом, знову сів за парту. І хоча ще вчора сам був "вчителем" (в тому церковному, пастирському сенсі), то сьогодні ролі помінялися. І вже можу сказати, що це дуже цікавий, позитивний досвід. Адже дозволяє ширше і глибше подивитись на ту місію, яка мені довірена. Тому, що тут (в Італії) маю досвід радикального різноманіття: в моєму класі вчаться китайці, лівійці, корейці, індуси, нігерієць, дівчина з Казахстану, тайванці і турки. І всі вони з зовсім різних культурних і релігійних середовищ, котрі не мають з собою зовсім нічого спільного, а крім того не мають уявлення один про одного (крім звичайних стереотипів). А вчитель мусить не просто передати інформацію. Він намагається нав'язати з кожним особистий контакт і через розуміння і сприйняття кожного чогось навчити, також уникаючи небезпеки уразити когось. 

 

Може здаватись, що в наших релігійних (і не тільки) спільнотах є скоріше однорідність, немає такої різноманітності. Однак важливо завжди мати це на увазі, що кожна людина є неповторною особистістю, котра не схожа ні на кого іншого. Перебуваючи постійно в одному середовищі, ми часто пропускаємо цей факт. 

 

А висновок такий, що вчити/свідчити/радити/допомагати іншим ефективно можна не повторюючи очевидні відомі всім закономірності чи правила поведінки і життєдіяльності (типу "не роби зла іншим, бо до тебе все повернеться"), а тільки намагаючись зрозуміти людину в її неповторності, унікальності і важливості. 

Posted Автор: Створено: в KMC

Кажуть, що життям часто керує випадок. І справді, неможливо все передбачити, прорахувати всі варіанти і сценарії розвитку подій. Завжди трапиться щось неочікуване. І воно неодноразово має вирішальну роль. Добре якщо це щаслива випадковість, але більше, на жаль, чуємо про нещасні випадки. 

 

Певною мірою, поняття "випадку" є способом зняття з себе відповідальності за те, що відбувається. Тому, що остаточно можна знайти того, хто став причиною того чи іншого випадку. Просто не завжди це потрібно і варто робити. Але є цікавіше питання. 

 

Звичайно, християнин не може собі дозволити списати всі свої успіхи і невдачі свого життя на долю випадку. Адже віримо в Боже Провидіння, яке мудро усім керує. І однозначно не маємо в цьому сумнівів в такому глобальному вимірі, стосовно плану спасіння людини і керування історією в цілому. Однак дуже важко впізнати Божий задум в таких дрібних повсякденностях нашого життя. Або просто не звертаємо увагу. Піддаємось тим впливам світу, котрі заслоняють, або викривлюють Божу волю. А тоді здається, що не все Він бачить і не завжди встигає. Трапляються і "випадкові" речі. Однак, власне тут виявляється наша віра як довіра до Бога і поглиблюється розуміння того, що Отець наш пам'ятає про нас і знає чого ми потребуємо. І навіть в "нещасних" подіях можна впізнати Його турботу про нас. І тоді вже жоден випадок невипадковий!

 

А все це до того, що останнім часом я досвідчив чимало таких різних "випадків". І, безперечно, мій Бог через них говорить до мене, підтверджує свою любов. Тому за це я дякую Йому, а також вам, мої друзі і знайомі, з якими через різні випадковості ми могли зустрітись, поспілкуватись, просто згадати один про одного. Це прекрасно!

Posted Автор: Створено: в KMC

Судячи з назви, далі має бути якась зворушлива історія дитини, покинутої і віднайденої. Але історії не буде. Натомість буде історія про всіх нас, людей, які колись "були воістину загублені", але тепер маємо чудову сім'ю дітей Божих. 

 

Святий Павло порівнює закон Моісея з вихователем, котрий до часу повноліття опікає дитину і виховує її до зрілості. В сучасних обставинах краще можна це зрозуміти на прикладі дитячого будинку - інтернату, де існує розклад і правила, котрі мають виховувати дитину, вчити її відповідальності і сумлінності. Але однак найважливіше для майбутнього людини є не ці навички доброї поведінки, а родинні відносини і батьківська любов. І усиновлення дитини не відміняє того, що вона навчилась за правилами і розпорядком. Просто тепер сенс цьому надає любов.

 

Часто в духовному житті забувається, що Христос нас визволив для свободи у любові. Бог нас всиновив у Христі і це не відміняє заповідей і законів, але має наповнити новим сенсом. Для того, щоб ми справді змогли стати зрілими для "дорослого" вічного життя, маємо вчитись власне цих "родинних" стосунків християнської спільноти: довіри до Бога, нашого Отця, послуху Матері-Церкви, взаємної любові-пробачення-миру з братами і сестрами. Бо це і є впровадження до небесної спільноти святих, які живуть в повноті такими відносинами. 

 

На жаль буває, що більше живемо категоріями гріха і страху, котрі залишають нас невільниками. Залишаємося ще в тому інтернаті старого закону, не пізнавши визволяющої сили Божої любові. Тоді просімо Пресвяту Богородицю, нашу Мати, тобто Матір Церкви, яка також є першим плодим того визволення, усиновлення, щоб її заступництво і нам допомогло зростати в родині Божих дітей.

Posted Автор: Створено: в KMC

Всього декілька разів на рік маємо нагоду, щоб вийти поза храм визнаючи віру в Євхаристійну присутність Ісуса в Пресвятих Дарах. Сьогодні, як раз, була можливість. І це насправді непересічна подія, дуже необхідна для Церкви (тобто нас самих), а також тих, хто може зустріти Ісуса просто йдучі по вулиці, а навіть не розуміючи цього. Прогулянки з Ісусом, що може бути більш євангельським досвідом?! Неодноразово, читаючи Євангеліє, можемо відчути певну заздрість по відношенню до тих людей, які могли зустріти Ісуса, слухати Його, ходити за Ним. Хоча може найбільше хотілося б якогось чуда! І от сьогодні ми мали можливість все це пережити, відчути цю близкість і простоту Божої Присутності серед нас, вже не в сакральному просторі храму, а так, просто неба. Це надихає затримати цей досвід, не втратити захоплення. Просто тому, що можна щоденно гуляти з Ісусом, який приходить в Євхаристійному чуді. Він хоче йти зі мною і в мені, хоче, щоб інші зустрічали Його, навіть не знаючи про це. А Він через мене буде благословляти, втішати, обдаровувати милосердям. Отже є, що робити!

Posted Автор: Створено: в KMC

Хоча Пасхальний час вже завершився в Неділю Зіслання Святого Духа, однак перебуваємо ще в святковому настрої. Адже перед нами Неділя Пресвятої Трійці, Урочистіть Божого Тіла, Пресвятого Серця Ісуса. Від переживання конкретних історичних подій Церкви запрошує нас відкрити наші серця для роздумів над вічними істинами нашої віри. Щоб власне ці історичні події ми перенесли вже в вимір вічності, де вони мають позачасовий характер. Простіше кажучи, це означає, що Пасхальний час не закінчився, він триває назавжди, так як Христос раз принісши Себе в Жертву за нас, не перестає прощати нам гріхи, і повертати втрачену благодать. А тому, варто дозволити Богу формувати в нас пасхальну радісну свідомість. Таку, яка вже живе в світлі перемоги Христа, а не означає притаманну тільки для того одного дня в році. 

Отже не втрачаймо тої Божої радості, справжнього святкового Духа Христового, котрий стає звичайною святістю повсякденного життя.

 
 
 

Авторизація

Підписатись на розсилку