Історія

25 років парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Бердичеві. Історія та фотографії

y 6345d862У Бердичеві святкують одразу два ювілеї: 25 років від повернення прихожанам парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та 25 років служіння братів Ордену Босих Кармелітів в Україні.

Католицьку Церкву на теренах Радянського Союзу з особливою рішучістю переслідували й винищували. Були знищені всі організаційні структури Церкви. Парафіяльних священиків та ченців катували, ув'язнювали або засилали до таборів як представників «ватиканського імперіалізму» і ворогів комуністичної системи та робітничого класу. Храми руйнували або влаштовували там господарчі склади чи пропагандистські кінотеатри. Було заборонено публічний релігійний культ. Жорстоко винищувались поодинокі законспіровані молитовні зібрання. І лише після славетного посвячення Йоаном Павлом II 7 червня 1981 р. і 25 березня 1984 р. у Римі цілого світу й Росії Непорочному Серцю Марії розпочався поступовий занепад комунізму, ставлення до релігії лібералізувалося. Віруючий люд одержав змогу повертати відібрані храми; ті нечисленні священики, що раніше діяли у підпіллі, розпочали акцію з вимогами повернення храмів вірним. На допомогу місцевим прибули дієцезіальні й орденські священики з-за кордону. Після відновлення організаційних структур – Львівської митрополії, Житомирського і Кам'янецького єпископства – Церква вийшла з підпілля та розпочала євангелізаційну, громадську й організаційну діяльність.

Ojciec Serafin Tyszko 02

 

od Romy A 82До пастирської праці в Україні долучилися також кармеліти босі з Польщі. У 1989 р. отець Серафим Вальдемар Тишко розпочав діяльність у Полонному, а отець Річард Столярчик – у 1990 р. в кафедральному соборі Львова. 14 лютого 1991 року отець Річард отримав у опіку релігійну громаду Воздвиження Хреста Господнього у Києві при новій спільноті сестер кармеліток босих. На його місце до Львова виїхав отець Станіслав Фудала. Старанням отця Серафима Правління провінції почало клопотатися про повернення храму Кармелітів Босих у Бердичеві. Велика заслуга в цій справі належить місцевим священикам Бернардові й Амброзію Міцкевичам. Вони в надзвичайно важких умовах розпочали пастирську діяльність у Бердичеві та його околицях. З великою доброзичливістю приймали люди кармелітів, які прибували в місто.

До роботи за повернення втраченого Санктуарію з великим запалом приєдналися місцеві мешканці. У результаті цих зусиль державні органи 15 листопада 1991 року передали верхній храм новій парафії у Бердичеві.

od Romy A 71

z babda514Незважаючи на зруйнований інтер'єр святині, 16 листопада, в день пам'яті Матері Божої Остробрамської, розпочалося відправлення Євхаристії у верхньому храмі. Постановлено було 1 грудня передати і нижній храм (крипту), перетворений на гімнастичний зал. Згодом термін передачі перенесли на З грудня. Звернення мешканців Бердичева (парафіяльного комітету) до Президента України допомогло прискорити повернення будівлі вірянам, які збиралися там для молитви на чолі з пастирями-кармелітами. Вірні отримали ключі від храму 4 грудня 1991 р. й одразу почали розбирати спортивні знаряддя і наводити лад у святині.

Посвячення верхнього та нижнього храмів відбулося у храмове свято Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії 8 грудня 1991 року. Підготовкою до урочистості стало нічне чування в молитві враз зі Святою Службою. Це була перша служба з проповіддю у нижньому костелі після 65 років перерви. Службу очолив отець Бенігнус Ванат, провінціал польської провінції Кармелітів Босих. Після проповіді він посвятив копію ікони Матері Божої Бердичівської (намальовану сестрою Ксаверією X. Камоцькою, кармеліткою в ім'я Дитятка Ісуса, для отця Каєтана Фурманіка), яку привіз на урочистість із Петриківців до Бердичева як тимчасову заміну. Урочиста Меса храмового свята з освяченням нижнього та верхнього храмів була відправлена в неділю о 13.00 під керівництвом єпископа Яна Пурвінського з Житомира. Співслужили з єпископом шестеро священиків, решта отців сповідала вірян. Незважаючи на сильний мороз (-17° С), люди заповнили й верхній, і нижній храми, обладнані радіоапаратурою. На початку служби молодь у національному вбранні привітала отця-єпископа та священиків, а вітальну промову виголосив отець-провінціал, підкресливши історичне значення урочистості, яка відбувалася вперше після 65 років спустошеності святині. Промовець нагадав історію санктуарію, відомого у Східній Європі, освяченого єпископом Київським Андрієм Шолдрським у 1642 р. Месу служили за засновників монастиря, померлих кармелітів босих, які працювали в цьому санктуарії та загинули під час гітлерівської та сталінської диктатур в Україні, а також за всіх тих, хто брав участь у поверненні святині.

Літургія Слова Божого відбувалася польською й українською мовами. Проповідь виголосив отець-єпископ Ян Пурвінський. Мороз був такий сильний, що в літургійних начиннях позамерзала вода. Через розбиті шибки до святині падав сніг та влітали голуби...

В урочистості брали участь священики православної парафії св. Миколая. Після служби отець-провінціал висловив подяку єпископові й духівництву за освячення храму, за Слово Боже, за спільну молитву та за канонічну пастирську парафіяльну місію, запропоновану кармелітам босим у поверненому костелі. Єпископ звернувся до вірних із проханням ширити інформацію про пошуки втраченої ікони Матері Божої Бердичівської. На закінчення усередині верхнього костелу відбулася євхаристична процесія, під час якої дорослі дівчата розсипали квіти. Обід для духівництва та запрошених гостей влаштували у старій трапезній монастиря, а тепер - приміщеннях музичної та художньої шкіл.

9 грудня 1991 р. в єпископській Курії у Житомирі отець Серафим Тишко отримав призначення на посаду адміністратора кармелітської парафії при костелі Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Бердичеві. Співпрацівниками його були отець Давид Тадеуш Ульман та отець Бенедикт Крок.

 

Максим Железницький

 

 
 
 

Авторизація

Підписатись на розсилку