Історія

Реформація: генеза, причини, наслідки

95-tezisov1Стаття присвячена історичному аспекту Реформації.

18 жовтня 1517 року папа Лев Х оприлюднює буллу про відпущення гріхів і продаж індульгенцій задля «сприяння побудові храму святого Петра і спасіння душ християнського світу». У відповідь монах-августинець Мартін Лютер, родом із Саксонії, вибухає критикою щодо ролі Церкви у спасінні, яку він виклав у опублікованих 31 жовтня 1517 року 95 тезах. Ця подія вважається початком Реформації.

Було б неправильно думати, що головним поштовхом  Реформації стали зловживання під час збору коштів на будівництво собору. Існували цілком реальні передумови. Католицька Церква у феодальній Європі була одною з найбільш впливових структур. Її служителі часто виступали в ролі керівників; монастирі мали у своєму розпорядженні значні земельні наділи. На німецьких землях, в умовах слабкості влади імператора, Церква була, по суті, єдиною авторитетною владою. Водночас зловживання духовенства настроювали проти неї, як селян і міщан, так і правителів окремих земель, які прагнули бути абсолютними володарями. Окрім того, у XIV-XV століттях починається зародження нового суспільного класу – буржуазії. Його представники не виступали проти християнської віри, але прагнули змін. Їх не задовольняло, що Церква була захисником інтересів феодалів.Jwycliffejmk

Джон Вікліф (1320 - 1384)

Ще до Мартіна Лютера,  були ті, хто прагнув змінити багатовікові, тому, на їхню думку, застарілі, церковні традиції. Англійський богослов Джон Вікліф (1320 – 1384 рр.) переклав Біблію на англійську мову, що вже було сміливим кроком. Також він проповідував, що хліб і вино не перетворюються в Тіло і Кров, а присутність Христа під час їх споживання є духовною і відчувається через віру. Тобто Вікліф ставив під сумнів чільну роль священиків у таїнстві Євхаристії.

Jan HusЯн Гус (1369 - 1415)

Відомий чеський проповідник Ян Гус (1369 – 1415 рр.) пішов значно далі. Його вчення ґрунтувалося на таких основних засадах: не можна брати плату за обряди і продавати церковні посади; священику досить стягувати невелику платню з багатіїв, щоб задовольнити свої найпростіші життєві потреби; не можна сліпо підкорятися Церкві, потрібно розвивати власну думку; влада, яка порушує заповіді Бога, не може бути визнана; власність повинна належати справедливим людям. Несправедливий багач є злодій; кожен християнин має шукати правду, навіть ризикуючи добробутом, спокоєм і життям. Проте Яна Гуса було спалено на Констанцькому соборі у 1415 році. Тоді ж було проголошене єритичним вчення Вікліфа.

Lucas Cranach d.Ä. - Martin Luther 1528 Veste Coburg

Мартін Лютер (1483 - 1546)

Мартін Лютер виявився більш обережним. Перебуваючи під покровительством Фрідріха Мудрого, могутнього курфюрста Саксонії, він мав змогу спокійно обдумати і впорядкувати свої погляди, сформувавши їх у чітку ідеологію.

Основними принципами вчення Лютера були  sola fide, sola gratiaet sola Scriptura (тільки віра, тільки благодать і тільки Писання). На думку Лютера, спастися можна було лише через особисту віру. Тобто, спасіння душі залежало лише від віри в Бога, і для цього не потрібні посередники в особі папи і Церкви. Віра приходить до людини через милість Божу, а не завдяки її заслугам. Лютер стверджував, що християнські таїнства не мали того значення, яке їм приписує Церква. Називаючи Біблію єдиним джерелом християнського віровчення, він прагнув якнайшвидше перекласти її на німецьку мову, що врешті успішно зробив.

Також Лютер надав велике значення концепції покликання до праці. На його думку, не існує професії більш чи менш достойної, кожна є благородною в очах Бога і можна здобути благодать, старанно працюючи, використовуючи даровані Господом таланти. Тобто, Лютер заперечував обраність духовенства у спілкуванні з Богом.

Ulrich-Zwingli-1

Ульріх Цвінглі (1484 - 1531)

Одночасно з Лютером розпочинає свою діяльність швейцарський проповідник Ульріх Цвінглі. У своєму трактаті "Про свободу вибору їжі" він рішуче виступив проти постів, встановлених Католицькою Церквою та критикував священиків за всілякі зловживання.

Відносини між Цвінглі і Лютером яскраво демонструють неоднорідність реформаторського руху і суперечності між його лідерами. Дискусії між двома лідерами дісталися апогею під час Марбургського диспуту 1529 року. Реформатори так і не зійшлися в питанні Святого Причастя, якому Цвінглі надавав суто символічного значення, в той час як Лютер, так чи інакше, визнавав безпосередню присутність Христа під час цього Таїнства. Вони розійшлися ворогами. 11 жовтня 1531 року Цвінглі загинув у бою на Каппельських полях проти армії католицьких кантонів Швейцарії. Лютер висловив жаль.., що "католики не спромоглися повністю винищити "сакраментаріїв".  

John Calvin by Holbein

Жан Кальвін (1509 - 1564)

Варто також згадати відомого французького реформатора Жана Кальвіна, який пропагував абсолютний контроль Бога над усім сущим і при цьому притримувався абсолютно раціонального тлумачення Святого Письма, проявляючи недовіру до його містичної сторони.

Реформація ширилася. Вона охопила значну частину німецьких земель, країни Скандинавії. В Англії вона розпочалася з безпосередньої  волі короля Генріха VIII. Навіть сам Мартін Лютер злякався кровопролиття та війн  між католиками і протестантами, які охопили всю Європу.  Скрізь палали багаття, тисячами гинули люди, ніхто не виявляв милосердя. 25 вересня 1555 року було підписано Аугсбурзький релігійний мир, який проголошував принцип "чия влада, того і віра". Проте в багатьох куточках Європи конфлікти, що мали релігійне підґрунтя,  тривали майже два століття!

Успіх Реформації пояснюється катастрофічним на той час моральним занепадом Католицької Церви.  На неї чекав довгий, складний, подекуди трагічний період оновлення. Але безперечно величезним каталізатором поширення реформатської ідеології була політика: окремі  правителі,  регіони прагнули від'єднатися не так від Папи і Церкви, як у випадку із Священною Римською імперією, від імператорської влади. Протестантизм став для цього зручним знаряддям.

Сьогодні ми начебто живемо в епоху діалогу і порозуміння. Шукаються точки єднання, потроху стираються  гострі кути... Будемо сподіватися, що в лідерів різних спільнот і Церков вистачить мудрості не повторити страшних помилок, яких зазнав  християнський  світ  за часів Реформації.

Павло Зінченко, Католицький Медіа-Центр

 

По темі:

Шкільні вчителі, котрі зупинили Реформацію

Безкомпромісне протистояння: Католицька Церква проти мафії

Католицькі капелани в СРСР

 

 
 
 

Авторизація

Підписатись на розсилку