Україна

Зустріч із Мішелем Ремері у храмі святого Олександра

REMERI 16 травня 2017 року у прокафедральному соборі святого Олександра відбулася зустріч молоді всіх парафій РКЦ й УГКЦ з автором книжки «Твіти з Богом» отцем Мішелем Ремері. Вів зустріч отець Вальдемар Павелець SAC, модератор душпастирства молоді Києво-Житомирської дієцезії, настоятель парафії Матері Божої Фатімської в Довбиші. Перекладачем був отець Віталій Козак OСD з парафії Воздвиження Святого Хреста на Святошині.

Зустріч була присвячена двом важливим темам. Одна з них – це запланований на наступний рік Синод єпископів, який стосуватиметься проблем молоді. Отець Мішель Ремері, віце-секретар Конференції єпископів Європи, якраз і працює над підготовкою та збором інформації для цього Синоду. На одній із підготовчих зустрічей, яка вже відбулася в березні 2017 року в Барселоні, були присутні також члени української Комісії у справах молоді. Другою темою обговорення стала книжка отця Ремері «Твіти з Богом», яку вже переклали багатьма мовами й активно використовують для катехизації.

Отець Мішель Ремері розпочав розмову з молоддю з радісного привітання: «Христос воскрес! Я лише ці слова можу сказати українською. Але радію, що можу бути тут, із вами. Дуже вдячний, що ви змогли прийти сюди, адже в суботу ввечері можна займатись і чимось іншим. Сьогодні я закохався у ваше місто, сьогодні побачив, яке воно гарне. Земля – ніщо без людей, які на ній живуть. Ви тут, і я радію з цієї можливості зустрітися. Святий Отець минулого року сказав, що хоче організувати Синод, присвячений молоді, піклуванню про неї та підтриманню в дорозі до покликання. Після оголошення про Синод єпископи організували підготовку до нього. Синод – це збори єпископів для обговорення деяких важливих питань. Якщо ви чули, раніше відбулися два Синоди, присвячені питанням родин. Наступний буде присвячений молоді. Ви – тема цього Синоду. Святий Отець і єпископи говоритимуть про вас. Чому Папа хоче про вас говорити? Бо у ваших руках – майбутнє світу. За якийсь час Понтифік відійде до Дому Отця, ви трохи подорослішаєте, світ зміниться. Я вірю та молюся, щоб у світі було більше миру та краси. Але в кожному разі будете ви – ті, хто допомагатиме світові рухатись у правильному напрямку. Церква розглядає молодь як щось дуже-дуже важливе. Не лише Папа Франциск, а й Папа Бенедикт XVI і святий Папа Йоан Павло ІІ говорили про молодь як про скарб Церкви. Саме тому Святий Отець і хоче зібрати такий Синод».IMG 1779-wm

Отець Мішель Ремері мав на меті провести інтерактивну зустріч із молоддю – з можливістю відверто спілкуватися, ставити запитання й дискутувати. Аудиторія охоче долучилася до розмови.

– Що змінюється після Синодів?

– Хороше запитання! Я думаю, що змінюється світ. Вірю, що зміняться люди в цілому світі – зрозуміють, яка важлива молодь. Підготовка до Синоду саме розпочалася, щоб краще зрозуміти значення молодих людей. Є багато питань, які ми розіслали світом, щоб молодь могла на них відповісти. Це означає, що Святий Отець і єпископи спочатку хочуть послухати, що їм скажуть ті, кого Синод безпосередньо стосується. Єпископи можуть говорити про багато різних речей, але розмови мають сенс, якщо спираємося на факти. Треба, щоб молодь шукала відповідей на конкретні запитання. Звісно, це буде зустріч єпископів, але мають бути присутні і молоді люди. Питаєте мене, що зміниться після Синоду? Запитайте про це після нього.

– Які основні теми цього Синоду? Які основні проблеми, крім окреслених молоддю, будуть розглянуті? Яка мета душпастирства молоді?

– Це ще одне запитання, на яке я зможу відповісти після Синоду. Але добре вже те, що Синод торкатиметься таких тем. Коли я спілкувався з єпископами, то побачив, що їм важко зрозуміти, як живуть молоді люди, але в них є прагнення привести людей до Бога. Маю надію, що на цьому Синоді можна буде зрозуміти, заглибитися в те, як живуть молоді люди, щоби привести їх до Бога. Важлива темою – те, як Церква може бачити світ молоді. І коли я переглядаю документи, які готую до Синоду, то бачу, як вони цікавляться щоденним життям молоді.IMG 1835-wm

– Чи є сформовані запитання до молоді? Де їх можна завантажити? Як можна заповнити ці анкети?

Отець Мішель Ремері: – Ці запитання можна завантажити з сайту, посилання буде подане пізніше через отців.

Отець Вальдемар Павелець: – Кожна дієцезія, кожна єпархія отримала ці матеріали, щоб передати їх молоді. У нашій Києво-Житомирській дієцезії це буде відбуватися так: найближчим часом до кожної парафії ми надішлемо анкети, розішлемо їх також учасникам Дієцезіального дня молоді, які залишили нам свої контактні дані. До 30 червня, а можливо, й раніше, ви вже матимете змогу відповісти на запитання. Потім ми підготуємо підсумковий звіт.

– Молодь не змінюється, змінюється світ і умови життя у ньому. Зважаючи на це, що єпископи хочуть запропонувати?

– Я вірю, що душпастирством молоді треба займатися там, де є ця молодь. Якщо молоді люди десь там, то нема сенсу мені про них говорити тут. Коли я приходжу туди, де є молодь, то спочатку хочу побачити, де вона живе, чим живе, що для неї важливе. Спершу треба слухати. Коли я почав готуватися до Синоду, то побачив, що відбуваються дуже великі зміни. Ми розуміємо, що місія Церкви йде далі. Якщо ми прямуємо туди, де є молодь, і вміємо слухати, тоді можемо йти з цією молоддю. Ісус робить те саме. Його учні були дуже знеохочені, бо померла надія. Вони віддали себе в Його руки, а Він помер. На шляху з Єрусалима учні зустрічають начебто чужу людину, яка мандрує разом із ними. Ісус просить їх залишитися, але вони знеохочені, тож ідуть далі. Христос не каже їм, що робити, Він просто крокує поруч, слухає, перебуває з ними – але вони віддаляються від Єрусалима. Пізніше Він починає говорити, ділиться своєю любов’ю, розповідає про ту дорогу, яку Господь проходить із людиною. У певний момент учні впізнають Учителя. Я маю надію, що праця з молодими людьми може виглядати так, але треба починати там, де є молодь. Слухаємо і йдемо разом, але також ділимося красою своєї віри. Ісус має одне прагнення – бути частиною нашого життя. Не лише вашого, а й усіх тих, хто зараз у Києві, в Україні, у цілому світі. Душпастирство молоді не може починатися з крику до молоді всього світу – для початку маємо спілкуватися з тою молоддю, яка є довкола нас. Щоб ви пізнавали Христа дедалі більше, щоб розпізнавали Ісуса навіть тоді, коли йдете по неправильній дорозі. У той момент ви вибачитеся перед Господом і повернетеся на правильний шлях. Спочатку зміниться ваше життя, ви знайдете радість, а потім захочете, щоб інші теж досвідчили цю втіху близькості з Ісусом і Він став частиною їхнього життя.IMG 1941-wm

– Проблема молоді значно глибша, ніж ми думаємо. Наше покоління не має надії й не вірить у Бога. У мене, наприклад, є однокласники, які не мають Господа в душах. Це справді велике досягнення Католицької Церкви XXI століття, що єпископи, люди з величезним досвідом, роблять крок для кращого розуміння молоді. Але проблема полягає в тому, що молоді люди не мають достатнього знання про християнство, про Церкву, про Бога. Як, на Вашу думку, цьому можна зарадити? Як молодь нашої країни може допомогти єпископам і Церкві загалом розв’язати цю проблему?

– Зі своєю молоддю я завжди робив так: якщо хтось має хороше запитання, як твоє, то сам на нього відповідає. Що на це скажеш ти?

– Я, звісно, спробую. На мою думку, благодійність і волонтерство може показати молоді поза Церквою, що це єдиний шлях до спасіння. Є багато запитань, на які сучасна наука не може відповісти. Коли мене намагаються засудити, дивуючись, що я ходжу до Церкви, намагаються переконати в неіснуванні Бога, я відповідаю так: «У тебе ж є мозок, є думки. Але ти ніколи їх не бачив. Невже це підстава вважати, що ні розуму, ні думок не існує?». Люди починають думати. Ще, як на мене, необхідно показати, що є основною метою Церкви.

– Дякую дуже! Я радію, що ми можемо спілкуватися англійською. Добре, що ми всі її розуміємо. Тут уже видно різницю між поколіннями. Мені дуже подобається твоя відповідь.

Я знаю деяких мирян, які влаштовують заходи для молоді. У людей, які не вірять, асоціація з Церквою виникає, коли вони бачать священика, монаха чи когось із духовенства. Я вважаю, що якби представники Церкви співпрацювали зі світськими, організовували спільні заходи для молоді, то це було б показником, що Церква не така замкнена, як про неї кажуть. Ми маємо багато міфів, особливо тут, в Україні, люди ж у ці міфи вірять.IMG 1952-wm

Я приїхала з Черкащини, з маленького села. Розумію, що вас тут більше збирається, більше є можливостей. Хочу поділитися поглядом з боку мешканців маленьких сіл і містечок, де також є молодь і діти. Дуже важко говорити з людьми, які з дитинства не чули нічого про Бога. Думаю, що треба окремо працювати з родинами, з молодими сім’ями. Щоб пізнання Бога розпочалося з початкових класів школи. З людьми, які з дитинства знають про існування Бога, легше працювати, це був би такий паросток на майбутнє.

Зараз в Україні така ситуація, що навіть наші батьки дуже неосвічені щодо розпізнавання себе й напрямку руху. Люди, які не ходять до храму – або ходять, бо так треба, але не вникають, – не мають живої віри, вони йдуть за світом. Є два варіанти. Перший: ми можемо запропонувати щось інше, просто пропонувати, щоб людина мала вибір. Другий: треба працювати і з батьками, і з дітьми. Учити батьків і дітей того самого, щоб вони спілкувалися. Якщо Церква запропонує щось хороше, то це буде вихід.

Ще у XVIII столітті в Україні існувало багато недільних шкіл, де вивчали богослов’я. Багато українців знали латину й читали нею. Навіть якщо не заглиблюватись у вивчення теології, то бажано, навіть на політичному рівні, щоб Церква запропонувала державі відновити ці недільні школи.REMERI 2

Отець Вальдемар Павелець додав, що входить до ради при Міністерстві освіти. Коли члени ради заторкують це питання, то стикаються зі стіною нерозуміння. Дехто навіть каже, що діяльність Церкви має бути суто соціальна. Але ж основне завдання Церкви – це спасіння людей. Отець також згадав досвід своєї парафії, де, як і в багатьох парафіях України, діти приводять батьків, дідусів, бабусь до храму.

Він поділився історією, яка сталася кілька днів тому. До парафіяльної канцелярії звернулися молоді батьки, які хотіли охрестити дитину. Батько дитини почав розпитувати про основи віри. Отець Вальдемар дав йому книжку «Твіти з Богом», і батько, переглянувши її, здивувався, що бачить щось таке вперше. Людина, далека від Церкви й від Бога, запитала, скільки коштує ця книжка й де її можна купити.IMG 1819-wm

Отець Мішель Ремері розповів про історію створення «Твітів з Богом». Він працював у надерландській парафії, де було багато молоді, яка мала безліч запитань. Оскільки одразу відповісти на всі не було можливості, отець запропонував молоді надсилати їх йому на електронну пошту, у Твіттері, у Фейсбуці. Потім почалися зустрічі, де отець і молоді люди обговорювали ці запитання, разом шукали відповідей на них. Книжка розпочалася з того, що отець Ремері захотів зрозуміти все, про що говорить молодь. Пізніше та сама молодь йому подякувала за книжку, але нагадала, що в наш час мало хто читає з паперу, усі мають маленьких друзів – смартфони, планшети тощо. Тому отець Мішель разом із молодими людьми вирішив створити інтернет-сторінку, сторінки в соціальних мережах і мобільні додатки. Спочатку це робили тільки в Нідерландах, але зараз усе воно вже перекладене кількома мовами.

Як довго Ви писали цю книжку?

– Доволі довго, бо зустрічі з молоддю відбувалися що два тижні протягом трьох років. Через п’ять-шість років книжка була готова.

Чи були запитання, складні для Вас? Які Вам найбільше запам’яталися?

– Це правда, що є запитання, на які немає відповіді. Є також запитання, на неможливо дати одну відповідь. І є запитання, на які я не знаю відповіді. Мене запитували про історичні події – і я мусив казати, що не знаю. У такому випадку йшов туди, де міг знайти відповіді, наприклад, до Вікіпедії.IMG 1794-wm

IMG 1799-wmОдне з запитань, на які тяжко відповісти, це чому у світі є страждання. Чому Господь дозволяє, щоб люди страждали? Чому люди помирають? Чому є насильство та війна? Я не знаю відповідей на ці запитання. Але знаю деякі речі про Бога. Найважливіша з них – те, що Він добрий, Він хоче бути з нами. Найбільше Він цього прагне тоді, коли ми страждаємо, коли життя важке. Ми бачимо Ісуса, який прийшов не лише для того, щоб показати, який є Бог, а й для того, щоб жити з нами нашим життям. Ми бачимо, як Він плаче, коли вмирає Його друг, бачимо, як Він страждає на хресті. Бачимо, як Він помирає. Ісус дуже добре знає, що таке страждання, що таке терпіння. Він не каже, чому, але приходить страждати разом із нами. І коли помирає – це не кінець. Життя триває після смерті Ісуса. Навіть якщо зараз є страждання, терпіння, біль та смерть – це не кінець, життя триває. Ісус буде з нами після цього життя, Він запрошує нас бути з Ним – зараз і пізніше. Коли ми приймаємо це запрошення, страждання не зникає, але переживаємо його вже по-іншому. Ми знаємо, що не самотні.

Як виникла ідея книжки? Чи Ви використовували твори святих і Святе Письмо?

– Спершу ми не мали багато книг на столі. На початку використовували єдиний інструмент – розум. Збиралися довкола столу, хтось запитував, а інші говорили, що думають. Серед нашої молоді були ті, хто щонеділі ходив на Службу, але й неохрещені, з атеїстичних сімей. Також приходили ті, хто не розумів, чому навчає Церква. Можете собі уявити, наскільки радісна була дискусія! Часто питали, чому людина так думає; дехто говорив, що так думають його батьки. Але це не аргумент! Важливо, щоб молода людина могла пояснити, чому це має значення саме для неї. Хтось посилався на Святе Письмо. Коли ввечері я аналізував сказане, то шукав праці святих і слова з Біблії, які відповіли б на запитання цієї молоді, щоб показати, як логічно вірити й нелогічно – жити без Бога. Ми також використовували соціальні мережі. Важливо знатися особисто, а не лише через комп’ютер, але це хороший інструмент для підтримки зв’язків і побудови стосунків. Завдяки цим мережам можна пізнати людей, які ще не знають Бога. Я вірю, що наш проект може спонукати ділитися там своєю вірою і давати добре свідчення. Він – це запитання, які не мають відповіді. Не бійтеся їх ставити!IMG 1864-wm

Чи думали Ви про продовження «Твітів з Богом»?

– Нам необхідно завжди «твітити» з Богом. Назва – це назва, а ідея є одна. Листуватися з Богом означає шукати Його і мати з Ним стосунки. Ніхто з нас не може сам шукати Бога, нам потрібна спільнота. Книжка має лише 400 сторінок, але хоч би скільки їх було, запитань завжди більше. Заохочую вже зараз писати їх мені в соціальних мережах – а також відповідати на запитання та надсилати відео.

Сатана часто спокушає людину, коли вона прагне робити щось добре для себе, для Ісуса. Чи траплялися Вам труднощі під час написання книжки? Як Господь допоміг їх здолати?

– Труднощі є в житті кожного, вони для того, щоб через них переступати. Для мене дуже важливий образ Христа під час Хресної дороги. Він падає тричі. Я падаю значно більше. Але Ісус кожного разу встає. Він і мене заохочує вставати щоразу. Щодо книжки, то я вона з’явилася випадково, я ніколи не думав, що вона виникне саме так. Знаємо, що Господь нам допомагає. Він може скористатися будь-чим, щоб перетворити на добро, може використати кожного з нас. Якщо ви маєте гріх, не залишайтеся з думкою про нього, просіть у Бога пробачення й ідіть далі. Ісус заохочує нас вставати та прямувати далі, з Ним. Якщо ми будемо стояти, а Ісус ітиме вперед, між нами з’явиться дистанція. Прошу вас: навіть якщо падаєте, вставайте і ідіть.IMG 1852-wm

Чи маєте Ви ще якісь ідеї для проголошення Ісуса молоді?

– Потрібно використовувати усі способи, щоби спілкуватися. Церква має проекти, які говорять для молоді та про молодь, але того завжди мало. Маю надію, що знайдуться люди, які вигадають щось нове, щоб говорити вам про Ісуса, а я вже старий. З кожним роком усе гірше розумію молодь, але знаю, чого вона чекає. Тим часом ви є тут, ніхто не розуміє молодь краще, ніж ви. Ви – спеціалісти зі світу молоді. Знаєте прагнення, бажання. І, сподіваюся, знаєте Ісуса й хочете Його пізнати ще більше. Замість того, щоб запитувати мене, що я хочу зробити, поміркуйте самі. Що ви робите, щоб привести своїх друзів до Ісуса? Дбайте про те, щоб і вони йшли цим шляхом.

Ви почали вести Твіттер, і це стало таким інтерактивним, живим способом євангелізації. Які інструменти Ви нам порадите?

– Інтернет дає багато можливостей, але там немає великих спеціалістів із євангелізації. Він розвивається, щодня виникає щось нове. Ми також маємо йти вперед і вигадувати щось нове. Якщо хочемо бути там, де молодь, то мусимо також бути присутні в Інтернеті. Колись Твіттер був дуже великий, зараз він менший, але ж послуговуються не тільки ним. Ми шукаємо таких людей, ми самі хочемо бути такими людьми в Церкві, які вміють використовувати ці речі. Потребуємо спеціалістів – але я не професіонал, я звичайний священик. Техніка менш цікава, ніж те, що ми хочемо сказати. Ми маємо дати послання, і воно дійде, якщо ми будемо правдиві. Кажу про нас усіх. Якщо ми зможемо бути самі собою в Інтернеті, то привернемо увагу інших. Кожен спроможний у такий спосіб займатися євангелізацією. Ви мусите бути професіоналами в Інтернеті, бо ви спеціалісти з молоді. Ви використовуєте ці речі так, як це роблять молоді люди. Ще немає інтернет-сторінки «Твітів з Богом» українською, але якщо хочете перекласти – сердечно запрошую!IMG 1816-wm

На завершення зустрічі отець Вальдемар Павелець подякував за організацію зустрічі Католицькому Медіа-Центрові в особі отця Дієго Саєза Мартіна, а за трансляцію – «Телебаченню Віковічного Слова» (EWTN). Молодь парафії висловила подяку отцю Мішелеві Ремері за візит і можливість поспілкуватися, отцю Дієго – за організацію, отцю Вальдемарові – за роботу з молоддю та модерацію зустрічі, отцю Віталію – за переклад і роботу з молоддю. Окремо дякували отцю Віталієві Безшкурому, настоятелеві парафії святого Олександра, який цього вечора гостинно відкрив двері собору для зустрічі.

Отець Мішель Ремері подякував молоді за спілкування та поблагословив. Він попросив молитися за нього й обіцяв молитися за молодь. Також отець запропонував зробити спільне селфі, чим зірвав шквал оплесків. Потім відбулася автограф-сесія та фотографування з автором.

Ірина Ролінська, спеціально для КМЦ

Фото: Михайло Яцко

 

По темі:

«Твіти з Богом»: отець Мішель Ремері презентував книгу в Києві

Презентація «Твітів з Богом» у Львові: за все Богу подяка!

«Твіти з Богом» в Ужгороді: історія простих, але великих несподіванок


 
 
 

Авторизація

Підписатись на розсилку