Папа римський

Папська катехеза за 17 травня 2017 року

ANSA1197384 Articolo

Про християнську надію – ХХІІ: Марія Магдалина, апостол надії (Йн 20, 1-2.11-18)

 

Дорогі брати і сестри, доброго дня!

Останніми тижнями ми подумки рухаємося, так би мовити, орбітою пасхальної таємниці. Сьогодні зустрічаємося з тією особою, яка, згідно з Євангелієм, перша побачила воскреслого Ісуса: з Марією Магдалиною. Щойно проминув спокій суботи. У день страстей не було часу закінчити похоронні обряди; саме тому цього сповненого туги ранку жінки попрямували до гробниці Ісуса з ароматними мастилами. Найперша прийшла туди Марія Магдалина, одна з грона тих учнів, які супроводжували Ісуса з Галілеї; так вона взяла на себе служіння щойно зародженій Церкві. Цей шлях до гробниці віддзеркалює відданість багатьох жінок, які роками йдуть доріжками цвинтарів у пам'ять про тих, кого більше немає. Найсправжніших зв'язків не може розірвати навіть смерть: завжди будуть ті, хто любить, навіть якщо кохана людина пішла назавжди.

Євангеліє (Йн 20, 1-2.11-18) описує Марію Магдалину, відразу даючи зрозуміти, що ця жінка не була переповнена ентузіазмом. Після перших відвідин гробниці вона, розгублена, повертається туди, де перебувають усі учні; повідомляє про те, що камінь більше не закриває входу до гробниці; і її перше припущення – найпростіше з тих, які можна було б сформулювати: хтось, напевно, вкрав тіло Ісуса! Отже, перша звістка, яку приносить Марія, – не про воскресіння, а про те, що невідомі злочинці вчинили крадіжку, поки весь Єрусалим спав.

Далі Євангеліє говорить про другі Магдалинині відвідини гробниці Ісуса. Вона була вперта! Вона пішла геть, але згодом повернулася – бо ж не мала певності! Цього разу вона йде повільно, її кроки важкі. Марія страждає з двох причин: по-перше, через смерть Ісуса, а по-друге, через незрозуміле зникнення Його тіла.

І коли вона схиляється біля могили з очима, повними сліз, Богові вдається здивувати її найнесподіванішим чином. Євангеліст Йоан підкреслює, з якою наполегливою сліпотою Марія не помічає присутності двох ангелів, які звертаються до неї з запитанням; вона ні про що не здогадується, побачивши зі спини людину, яку сприймає за садівника. Аж раптом стається найдивовижніша подія – Він кличе її на ім'я: «Маріє!» (в. 16).

Як прекрасно думати, що перше об'явлення Воскреслого Христа – згідно з Євангеліями – відбувається в такий особистий спосіб! Хтось, хто знає нас, хто бачить наші страждання й розчарування, хто співчуває нам, кличе нас на ім'я. Це закон, який закарбований на численних сторінках Євангелія. Навколо Ісуса є багато людей, які шукають Бога; але чудо реальності полягає в тому, що задовго до цього, від самого початку Бог опікується нашим життям, Він хоче, щоб ми підвелися, – і вчиняє це, називаючи нас на ім'я, визнаючи особисту гідність кожного. Кожна людина – це історія любові, яку Бог пише на цій землі. Кожен із нас – історія про Божу любов. Кожного з нас Бог кличе на ім'я: Він знає нас і наші імена, дивиться на нас, чекає на нас, пробачає нам, довготерпить із нами. Це правда чи неправда? Кожен із нас має цей досвід.

Ісус кличе її: «Маріє!» – і в її житті відбувається революція, призначення якої – переобразити існування кожного чоловіка й кожної жінки; і це починається з імені, яке відлунням звучить у саду при порожній гробниці. Євангелія описують щастя Марії: воскресіння Ісуса – це не якась краплина радості, а справжній потік, який змінює все життя. Християнське життя – це не лагідне і спокійне щастя, а хвилі, які змітають все. Спробуйте й собі уявити – саме зараз, із усім вашим багажем розчарувань і поразок! – що кожен із нас бережу в серці таємницю про те, що Бог поруч із нами, що Він називає нас на ім'я та каже нам: «Підведися, припини плакати, бо ж Я прийшов, аби звільнити тебе». І це прекрасно.

Ісус не той, хто пристосовується в цьому світі та змиряється з тим, що тут пануватимуть смерть, печаль, ненависть, моральне знищення людей... Наш Бог не бездіяльний, наш Бог – і я дозволю собі вжити це слово – це мрійник: Він мріє про переображення світу й реалізує це в таємниці Воскресіння.

Марія хотіла б обійняти свого Господа, але Він тепер скерований до Отця Небесного, а вона має принести звістку братам. І ось жінка, яка до зустрічі з Ісусом була у владі лукавого (пор. Лк 8, 2), стає апостолом нової й найвеличнішої надії. Нехай її заступництво допоможе й нам пережити цей досвід: у годину плачу та в годину відчаю почути воскреслого Ісуса, який кличе нас на ім'я, – і з серцем, сповненим радості піти і проголосити: «Бачив я Господа» (в. 18). Я змінив своє життя, бо ж бачив Господа! І відтепер я змінився, я інша людина. Змінився, бо бачив Господа. У цьому наша сила, і це наша надія.

Дякую.

Франциск, Папа

Ватикан, площа святого Петра

Середа, 17 травня 2017 року

Переклад КМЦ за: vatican.va

 

По темі:

Папська катехеза за 10 травня 2017 року

Катехеза Папи Франциска за 3 травня 2017 року

Папська катехеза за 19 квітня, 2017 року

 


 
 
 

Авторизація

Підписатись на розсилку