Папа римський

Папська катехеза за 4 січня 2017 р.

AFP6119864 ArticoloНадія крізь сльози, стала темою першої в 2017 році загальної аудієнції Святішого Отця, що відбулася у середу, 4 січня, в залі Павла VI у Ватикані.

Дорогі брати і сестри, добрий день!
У сьогоднішній катехезі я хотів би разом з вами поміркувати над постаттю певної жінки, яка говорить нам про надію, пережиту в плачі. Мова йде про Рахиль, жінку Якова й матір Йосифа та Веніямина, яка – як нам каже Книга Буття – померла, коли народжувала другого сина, тобто Веніямина.

Пророк Єремія покликається на Рахиль, звертаючись до ізраїльтян у вигнанні, щоб їх утішити словами, повними розчулення і поезії, тобто переймає плач Рахилі, але дає надію:
«Так говорить Господь: "У Рамі чути голосіння, лемент, гірке ридання: Рахиль плаче за дітьми своїми, розважитись не хоче, бо їх уже немає"» (Єр 31, 15).

У цих віршах Єремія зображає жінку свого народу, велику матір племені, у ситуації болю та плачу, але водночас розкриває несподівану перспективу життя. Рахиль, яка в описі Книги Буття померла під час пологів, прийнявши смерть, щоб дитина могла жити, тепер показана як жива в Рамі, де збиралися засланці. Вона оплакує дітей, що в певному сенсі померли, вирушаючи у вигнання; ці діти, яких «вже немає», зникли назавжди.

Саме тому Рахиль не хоче бути потішена. Її відмова виражає глибину болю та гіркоту сліз. Зустрівшись із трагедією втрати дітей, мати не може прийняти слів або жестів розради – вони завжди недоречні, ніколи не можуть заспокоїти болю рани, яка не може й не хоче бути загоєна. Болю, пропорційного любові.

Кожна мати все це знає; і сьогодні є багато матерів, які плачуть, які не миряться з утратою дитини, невтішні перед лицем смерті, що її неможливо прийняти. Рахиль втілює біль усіх матерів світу і сльози кожної людини, яка оплакує непоправну втрату.

Відмова Рахилі, яка не хоче бути потішена, також учить нас, як багато потрібно делікатності, коли стаємо свідками страждання інших людей. Щоб говорити про надію тим, хто у відчаї, потрібно розділяти їхній відчай; щоб витерти сльозу з обличчя стражденної людини, потрібно до її плачу додати свій. Тільки тоді наші слова справді матимуть силу дати трохи надії, і якщо я не можу промовити таких слів, плачучи від болю, то кращим буде мовчання, прояв ніжності, жест без слів.

А Бог із ласкою і любов'ю реагує на плач Рахилі словами істинними; текст Єремії далі розповідає: «Так говорить Господь: "Годі тобі вже ридати та голосити, хай очі твої сліз не проливають! Є бо нагорода за біль твій, – слово Господнє, – вони повернуться з ворожої країни. Є ще надія для потомства твого, <…> повернуться у свої границі"» (Єр 31, 16-17).

Саме через плач матері є ще надія для дітей, які повернуться й житимуть. Ця жінка, що погодилася померти в пологах, щоб її син міг жити, через плач стає джерелом нового життя для вигнаних дітей, ув'язнених далеко від батьківщини. На біль і гіркі сльози Рахилі Господь відповідає обіцянкою, з якої виростає втіха: народ зможе повернутися з вигнання і, вільний, пережити у вірі свій зв'язок з Богом. Плач породив надію. Це нелегко зрозуміти, але це правда. У нашому житті сльози так часто сіють надію, стають зернами надії.

Згадані рядки Єремії процитував пізніше євангеліст Матей, говорячи про вбивство немовлят (див. 2, 16-18). Цей текст розкриває трагедію вбивства беззахисних людських істот, терору влади, яка зневажає та руйнує життя. Діти з Вифлеєму вбиті через Ісуса. А Він, як невинне Ягня, пізніше віддасть своє життя за всіх нас. Не забуваймо про це: коли хтось ставить мені складні запитання, наприклад: «Чому страждають діти?» – я справді не знаю, що відповісти. Кажу тільки, що варто подивитися на хрест і побачити, як Бог пожертвував свого Сина. Тому ми говоримо, що Бог увійшов у людський біль, розділив його і прийняв смерть; Його Слово – це, зрештою, слово розради, бо народжується з плачу.

І на хресті це Він – умираючий Син – обдарує свою Матір новою плідністю, довіряючи Їй учня Йоана і роблячи Її Матір'ю вірного народу. Смерть була переможена, і, отже, доходить до виконання пророцтва Єремії. Також сльози Марії, як і Рахилі, породили надію й нове життя. Дякую.

Переклад: Аліна Петраускайте

Використано матеріали - Радіо Ватикану

 

По темі:

Про реформу Римської Курії. Із промови Святійшого Отця Франциска під час різдвяних привітань Римської Курії (2016 р.)

Папа Франциск охрестив дітей з регіону, який постраждав від землетрусу

Послання Святішого Отця Франциска до єпископів на Свято святих невинних немовлят 28 грудня 2016 року

 
 
 

Авторизація

Підписатись на розсилку