Літургія

Літургійні читання на 19 березня, неділя

liturgijni cytannia(фіол) ІІІ Неділя Великого Посту (День молитви за ненароджених дітей)

 

 

 

 

 

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ Вих 17,3-7

Читання з Книги Вихід

Тими днями народ страждав від нестачі води то й нарікав на Мой- сея словами: «Навіщо оце ти вивів нас із Єгипту, щоб спрагою заморити нас, і дітей наших, і скот наш?» Заголосив Мойсей до Господа: «Що діяти мені з цим народом? Ще трохи, і укаменують мене». І відповів Господь Мойсеєві: «Йди попереду народу; візьми з собою кілька старшин ізраїльських, і палицю, якою ти вдарив по Нілу, візьми в руку, та й іди. Ось Я стану перед тобою там, на скелі, на Хориві, і коли вдариш ти по скелі, вода зрине з неї, і люди питимуть». Так і зробив Мойсей на очах старшин Ізраїля. І назвав те місце: Масса і Меріва, через сварку синів Ізраїля і тому, що спокушали Господа словами: «Чи є Господь між нами, чи нема?» Слово Боже.

 

Респонсорійний псалом  Пс 95, 1-2. 6-7аб. 7в-9 (Р.: пор. 8)

Хай серце ваше днесь не кам’яніє.

Ходіть, Господу заспіваймо, *

вигукуймо Скелі нашого спасіння.

Прийдімо в Його присутність із хвалою - *

і радісно Йому пісні співаймо.

 

Ходімо, поклонімось, припадімо, *

і впадімо на коліна перед Господом, ^

який сотво рив нас.

Адже Він є наш Бог,

ми - народ Його пасовиська, отара під Його рукою.

 

Сьогодні, коли почуєте Його голос: *

«Не робіть закам’янілими ваші серця,

як біля Мериви, в день Масса в пустелі, ^

де спокушали Мене батьки ваші. *

Вони випробовували Мене, хоча Мої діла узріли».

 

ДРУГЕ ЧИТАННЯ Рим 5, 1-2.5-8

Читання з Послання святого апостола Павла до римлян

Брати! Оправдані від віри, ми маємо мир з Богом через нашого Господа Ісуса Христа, через якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, в якій перебуваємо і хвалимося у надії Божої сла­ви. Надія ж не засоромлює, адже Божа любов розлита в наших серцях через данного нам Святого Духа. Христос, коли ми ще були безсилі, у відповідний час помер за нечестивих. Навряд чи хто помре за праведника; хіба, може, хтось за доброчинця і нава­житься померти. Але Бог виявляє свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми були ще грішниками. Слово Боже.

 

СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ   Пор. Йн 4,42.15

Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави.

Господи, Ти - істинно Спаситель світу,

дай мені живої води, щоб не прагнути мені більше.

 

ЄВАНГЕЛІЄ  Йн 4,5-42 (довше)

Читання святого Євангелія від Йоана

Того часу Ісус приходить до одного міста в Самарії, що називається Сихар, поблизу поля, яке Яків дав своєму синові Йосифові. Була ж там криниця Якова. Тож Ісус, втомившись з дороги, сів отак на краю криниці. Було десь близько шостої години. Приходить жінка із Самарії зачерпнути води. Каже їй Ісус: «Дай Мені напитися!» Адже учні Його пішли в місто, щоб купити їжі. Тож жінка-самарян- ка промовила до Нього: «Як Ти, будучи юдеєм, просиш пити в мене, коли я - жінка-самарянка?» Адже юдеї не мають відносин із самарянами. Ісус у відповідь сказав їй: «Коли б ти знала Божий дар і хто Той, що говорить тобі: “Дай мені напитися!” - ти просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води». Каже йому жінка: «Пане, Ти навіть не маєш чим зачерпнути, а криниця глибока, звідки, отже, маєш живу воду? Хіба Ти більший за нашого батька Якова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і вівці його?» У відповідь Ісус сказав їй: «Кожний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову, а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що б’є в життя вічне». Каже Йому жінка: «Пане, дай мені цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати!» Говорить їй Ісус: «Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди». У відповідь жінка сказала Йому: «Не маю я чоловіка». Каже їй Ісус: «Добре ти ска­зала: “Не маю я чоловіка”, бо п’ятьох чоловіків ти мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чоловіком. Це ти правду сказала». Каже жінка Йому: «Пане, я бачу, що Ти - Пророк. Наші отці поклоняли­ся на цій горі, а ви кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно по­клонятися». Ісус промовив до неї: «Вір Мені, жінко, що надходить година, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі будете поклонятися Отцеві. Ви поклоняєтеся Тому, кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, кого знаємо, бо спасіння від юдеїв. Але надходить година, - і вона є нині, - коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Духові та істині, бо Отець шукає собі таких поклонників. Бог є Дух, і тим, хто Йому поклоняється, належить поклонятися у Духові та істині». Відказує Йому жінка: «Знаю, що прийде Месія, який називається Христос; коли Він прийде, то сповістить нам усе!» Каже їй Ісус: «Це Я є - той, хто говорить з тобою!» Й у цей момент надійшли Його учні й дивувалися, що Він розмовляв ізжінкою. Однак ніхто з них не спитав: «Чого шукаєш?» - або: «Чому розмовляєш з нею?» А жінка залишила свою посудину на воду, пішла до міста й каже людям: «Ходіть, подивіться на чо­ловіка, який мені сказав усе, що я зробила! Чи ж не Він Христос?» Вони вийшли з міста й пішли до Нього. Тим часом учні просили Його, кажучи: «Равві, їж!» Та Він сказав їм: «Я маю їсти поживу, якої ви не знаєте». Тоді учні почали перемовлятися між собою: «Чи не приніс хто Йому їсти?» Каже їм Ісус: «Моя пожива - чинити волю Того, хто послав Мене, та довершити Його справу. Чи не ка­жете ви: “Ще чотири місяці і жнива настануть?” От Я кажу вам: Підійміть ваші очі й погляньте на ниви, які стали білими для жнив. Уже той, хто жне, одержує нагороду і збирає плід на вічне життя, щоб разом раділи: і той, хто сіє, і той, хто жне. Адже тут справ­джується приказка: “Один сіє, а інший жне”. Я послав вас жати те, над чим ви не трудилися; інші трудилися, а ви увійшли в їхню пра­цю!» Багато самарян з того міста повірило в Нього через слово жінки, яка засвідчила: «Він сказав мені все, що я зробила». Отже, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його, щоби побув у них. І Він пробув там два дні. І значно більше повірило через Його слово. Жінці ж казали: «Вже не через сказане тобою віримо, адже ми самі почули та знаємо, що насправді Він - Спаситель світу!» Слово Господнє.

 

Або: Йн 4, 5-15. 196-26. 39а. 40-42 (коротше):

Читання святого Євангелія від Йоана

Того часу Ісус приходить до одного міста в Самарії, що називається Сихар, поблизу поля, яке Яків дав своєму синові Йосифові. Була ж там криниця Якова. Тож Ісус, втомившись з дороги, сів отак на краю криниці. Було десь близько шостої години. Приходить жінка із Са­марії зачерпнути води. Каже їй Ісус: «Дай Мені напитися!» Адже учні Його пішли в місто, щоб купити їжі. Тож жінка-самарянка про­мовила до Нього: «Як Ти, будучи юдеєм, просиш пити в мене, коли я - жінка-самарянка?» Адже юдеї не мають відносин із самарянами. Ісус у відповідь сказав їй: «Коли б ти знала Божий дар і хто Той, що говорить тобі: “Дай мені напитися!” - ти просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води». Каже йому жінка: «Пане, Ти навіть не маєш чим зачерпнути, а криниця глибока, звідки, отже, маєш живу воду? Хіба Ти більший за нашого батька Якова, який дав нам криницю: і сам знеї пив, і сини його, і вівці його?» У відповідь Ісус сказав їй: «Кож­ний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову, а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що б’є в життя вічне». Каже Йому жінка: «Пане, дай мені цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати. Пане, я бачу, що Ти - Пророк. Наші отці поклонялися на цій горі, а ви кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно поклоня­тися». Ісус промовив до неї: «Вір Мені, жінко, що надходить година, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі будете поклонятися Отцеві. Ви по­клоняєтеся Тому, кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, кого знаємо, бо спасіння від юдеїв. Але надходить година, - і вона є нині, - коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Духові та істині, бо Отець шукає собі таких поклонників. Бог є Дух, і тим, хто Йому поклоняється, належить поклонятися у Духові та істині». Відказує Йому жінка: «Знаю, що прийде Месія, який називається Христос; коли Він прийде, то сповістить нам усе!» Каже їй Ісус: «Це Я є - той, хто говорить з тобою!» Багато самарян з того міста повірило в Нього. Отже, коли прийшли до Нього самаряни, то про­сили Його, щоби побув у них. І Він пробув там два дні. І значно більше повірило через Його слово. Жінці ж казали: «Вже не через сказане тобою віримо, адже ми самі почули та знаємо, що насправді Він - Спаситель світу!» Слово Господнє.

 
 
 

Авторизація

Підписатись на розсилку