Літургія

Хресна Дорога про вірність обов'язкам

droga-krzyzowaВСТУПНА МОЛИТВА

Ісусе, Спасителю наш, на доказ Твоєї безмежної любові до нас і для нашого спасіння Ти прийняв пониження, погорду, несправедливе засудження та найболючішу смерть на хресті.
Щоб Тобі подякувати за ласку спасіння, перепросити Тебе за наші гріхи й випросити ласку витривати в доброму, хочемо розважати Твої муки і смерть.
Прийми нас! З'єднай нас зі Своїм болем, щоб і ми ранами і терпіннями могли сприяти спасінню всього людства.
Дай, щоб ми цю Хресну Дорогу провели на Твою славу й на користь наших душ.
Нехай вона зміцнить нас, щоб ми йшли Твоїми слідами навіть тоді, коли дорога обов'язків стане для нас дуже важкою.

СТАЦІЯ І

Ісуса засуджують на смерть
Поклоняємося Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе, бо Своєю смертю на хресті Ти відкупив світ. 
О, мій Ісусе, Ти цілу ніч провів у збиткуванні, пониженні. Тебе вели від Анни до Каяфи, від Каяфи до Ірода, до Пилата. Тебе осуджували, Тебе оскаржували, звинувачували. І ось настав час вибору. Пилат промовляє до народу єврейського: «Кого вам відпустити на волю – Ісуса з Назарету чи Варавву?» А Варавва був розбійник. І що ж нарід вирішив? А нарід в один голос закричав: «Ісуса з Назарету розіпни, а Варавву відпусти на волю». Ісусе, чи той засуд справедливий? Адже то голос усього народу: «Розіпни Його, а Варавву-злочинця на волю». Страх бере серце й душу.
А скільки ж то за своє життя я невинно засудив людей? Осудив думками, поглядами та своїми очима. Скількох я невинно обмовляв, говорив про інших неправду. О, мій Боже, як Ти будеш судити мене на суді Своєму? Адже Тебе також несправедливо засудили.
Біймося всліяких обмов, осуду та пліток. Утікаймо від цього, бо через ті речі Ісуса невинно засудили. Задумаймося, скільки разів щодня ми намарно засуджуємо ближніх. А це все – не тільки образа ближніх, а й гріх проти самого Бога. І перш ніж щось сказати, подумай добре, чи варто це робити.
Отче наш...

Радуйся, Маріє, благодаті повна...

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

СТАЦІЯ II
Ісус Христос розпочинає Свою Хресну дорогу 
Поклоняємося Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе, бо Своєю смертю на хресті Ти відкупив світ. 
О, мій Ісусе, невже їм було мало тої ночі, невже їм було мало того шмагання, яке Ти перетерпів, увінчання вінком з тернини, плювання, биття й катування? Цілу ніч – із четверга на п'ятницю. Невже їм було того ще замало? І тут приносять хрест і ставлять біля Твоїх ніг. А Ти обіймаєш його, цілуєш, береш на Свої рамена і розпочинаєш Хресну дорогу. Береш, хоч так багато вже терпів, береш, хоча не маєш сил.
Так часто трапляється і в нашому житті. Кожен день, тиждень, місяць, рік нам приносить нові хрести, нові терпіння. І нам здається, що вже не маємо сил. О ні, не можемо двигати того хреста, не можемо витримати того терпіння. І що ж тоді робити? – Пригадаймо Ісуса. Він побитий і поранений, але бере на Себе хрест, знаходить силу нести його й нам дасть тої сили. Згадаймо слова Євангелія: «Коли хтось хоче йти за мною, хай... візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною». Пам'ятай, що ти не сам у своїй життєвій мандрівці. З тобою Ісус, Який любить тебе і ніколи тебе не залишить на поталу ворогам. Він буде тебе підтримувати, Він допомагатиме тобі на хресній дорозі твого життя.
Отче наш...

Радуйся, Маріє, благодаті повна...

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

СТАЦІЯ III
Ісус уперше падає під тягарем хреста
Поклоняємося Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе, бо Своєю смертю на хресті Ти відкупив світ.
Ісус поволі, крок за кроком, іде на гору Голгофу. Так багато очей дивиться на Нього. Але не з любов'ю і милосердям, а з ненавистю. Іде, заточується, ноги не слухаються Його, ноги стають немов ватні, і Він падає вперше. Навколо багато людей, але ніхто не поспішає на допомогу.
Чи нині не повторюється щось подібне? Скільки сьогодні є людей, які впали? Одні впали в розпуку, другі у зневіру, інші у прірву пияцтва, наркотиків – і лежать у тих гріхах безсилі. А як мало тих, які простягнули б руку помочі, любові і милосердя.
Просімо Ісуса, Який уперше впав під тягарем хреста, щоб Він дав тим людям силу піднятися з гріхів узалежнень.
Отче наш...

Радуйся, Маріє, благодаті повна...

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

СТАЦІЯ IV
Ісус зустрічає Свою стражденну Матір 
Поклоняємося Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе, бо Своєю смертю на хресті Ти відкупив світ.
Пречиста Діва Марія, як почула, що Ісуса засуджено на смерть, немов той крилатий птах, линула, ішла до Нього, щоб побачити Його, щоб у ту тяжку та прикру хвилину сказати своїй дитині: «Ісусе, я з Тобою».
Коли учні та близькі покинули Його, коли всі відреклися й залишили покинутого та самотнього, Вона поспішала, щоби показати Йому, що Вона з Ним, що Вона поруч, що Вона готова тої миті взяти хрест на Свої рамена й понести на гору Голгофу.
Ісус зустрічається з Матір'ю. Не сказано ані слова, але той погляд, погляд мами на сина і сина на маму, на Хресній дорозі зміцнив їхні серця.
Марія не несла хреста, але несла терпіння. Меч болю прошив їй Серце, гострий меч болю. Вона не несла хреста з дерева, але несла хрест духовний – біль і страждання.
Помолімося при тій стації за тих матерів, які несуть хрести, тяжкі хрести у своєму житті. Помолімося за маму, яка несе хрест дитини-каліки, недорозвинутої дитини. Помолімося й за ту маму, яка несе хрест пияцтва сина, дочки, зятя чи невістки. Помолімося за маму, яка несе хрест, бо її, відрікшись, покинула родина. Помолімося за ту маму, яка несе хрест, бо
втратила сина чи дочку. Помолімося за маму, яка кожного дня несе хрест, бо десь її діти на чужині і вона не знає, що з ними. Помолімося за всіх матерів, які мають тяжкі хрести.
Отче наш...

Радуйся, Маріє, благодаті повна...

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

СТАЦІЯ V
Симеон допомагає Ісусові нести хрест 
Поклоняємося Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе, бо Своєю смертю на хресті Ти відкупив світ.
Після зустрічі з Матір'ю сили починають покидати Ісуса. Єврейська старшина була певна, що Ісус може вмерти, перш ніж зайде на Голгофу. І що ж вона робить? Змушує чоловіка на ім'я Симеон, щоб допоміг Ісусові нести хрест. Симеон тоді повертався з поля. Цілий день він тяжко працював, був натомлений, а тут іще приневолюють нести хрест. Певно, що він обурюється, бо євреї готувалися до Пасхи, і він мав удома роботу, а тут – неси хрест. Обурений, але мусить виконати наказ. І раптом благодать Божа спливає на його серце й душу. Зникає нехіть, і він під тягарем хреста Ісусового стає Його учнем.
Нехай учинок Симеона з Киринеї, змученого чоловіка, який повертався з поля, з тяжкої праці, буде взірцем для всіх нас. Бо не раз і ми втомлені, знеохочені, знервовані приходимо з праці та, здається, вже не маємо сили, щоб виконувати свої обов'язки. Але в таких випадках завжди пригадаймо приклад Симеона: змучена людина теж може послужити іншим, тим, які в іще більшій нужді. Будьмо завжди жертовні, не відмовляймо, коли нас просять про якусь послугу, і будьмо певні, що Бог бачить добру волю нашого серця, нашої душі, що Господь завжди дасть нам сили.
І тоді ми відчуємо велике задоволення, і наша втома перетвориться на радість.
Отче наш...Радуйся, Маріє, благодаті повна...

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

СТАЦІЯ VI
Свята Вероніка обтирає зболіле Ісусове Обличчя 
Поклоняємося Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе, бо Своєю смертю на хресті Ти відкупив світ.
Великий натовп іде за Ісусом на гору Голгофу. Але ніхто не зауважує Його Найсвятішого Обличчя, по якому тече піт, течуть краплі крові та сліз. Ніхто не помічає, яке Його Лице виснажене і змучене.
І ось одна із жінок набирається мужності і підходить до Ісуса. І чого ж та невіста хоче від Ісуса? Вона бере біле полотно й обтирає Його втомлене, закривавлене, знесилене Обличчя. І отримує від Ісуса велику нагороду – відбиток Його Лиця на хустці.
Мій Боже! Я кожного дня зустрічаю сотні, тисячі людей, але чи звертаю увагу на їхні обличчя? Чи є в мене мужність і відвага обтерти лице ближнього, спечене тяжкою працею? Чи, коли я бачу засмучене обличчя свого брата, сусіда, маю мужність і час прийти й запитати, чому він такий сумний? Чи маю мужність і відвагу підійти до особи, яка плаче, й витерти сльози з її очей? Але ми й не хочемо зауважувати. Ми того не бачимо, ми всі поспішаємо, і кожен виправдовується, що має власні проблеми, власні обов'язки; ми не маємо часу. Що мені засмучене обличчя, що мені заплакане обличчя, що мені обличчя, по якому тече піт?
Нехай приклад святої Вероніки зворушить наші серця. Пам'ятаймо слова Ісуса: «Усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших – ви Мені зробили».
Отче наш...

Радуйся, Маріє, благодаті повна...

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

СТАЦІЯ VII
Ісус Христос удруге падає під тягарем хреста 
Поклоняємося Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе, бо Своєю смертю на хресті Ти відкупив світ.
І знову Спаситель лежить під вагою хреста. Ісусе, Тобі допомагав Симеон з Киринеї, Тобі допомагала свята Вероніка. Чому знову лежиш на землі? Бо тягар вельми тяжкий. Ісус вичерпався внутрішньо і фізично, тому й падає під тягарем хреста.
Ісусе, і ми падаємо, і ми падаємо так тяжко. Робимо постанови, здається, ідемо, але приходить мить, коли вичерпуємося духом і тілом, нервово та психологічно; здається, тримаємося, але приходить момент – і знову зриваємося, знову впадаємо в тяжкі гріхи, виливаємо з серця біль, жаль, тривогу та злість, знову чинимо непоправні гріхи супроти себе, родини, ближніх. Ісусе, Ти знаєш, яка та дорога тяжка, бо Ти вже йшов по ній. Ти знаєш ті падіння, бо Ти падав сам, несучи хрест на Голгофу. Тому просимо Тебе, дай сили,   мужності, дай витривалості в наших настановах. Ми слабкі й немічні, але Ти Сильний і Вічний. З Тобою ми все зможемо, бо Ти сам сказав: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас». Тому завжди шукаймо спокою у Христі терплячому. Там знайдемо спокій, там знайдемо відвагу, там знайдемо мир.
Отче наш...
Радуйся, Маріє, благодаті повна...

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

СТАЦІЯ VIII
Ісус Христос промовляє до єрусалимських невіст
Поклоняємося Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе, бо Своєю смертю на хресті Ти відкупив світ.
Уже під самою горою Голгофою Ісуса зустріли єрусалимські невісти. Вони лементують і плачуть, заливаються сльозами. Хоча вони й не допомагають Ісусові ні в чому, їхня присутність дуже важлива для Христа. Єрусалимські невісти духовно підтримують Його. Вказують, що Він не сам, що є ті, хто Його розуміє і Його любить, хто співчуває Його стражданням.
Як важливо в нашому житті, у житті кожної людини, особливо в тяжкі хвилини, відчути, що хтось є поруч, що хтось небайдужий до нашого терпіння й горя, що хтось розділяє тягар нашого хреста. Як важливо в тяжку і прикру хвилину бути поруч із розчарованою, зневіреною людиною, поруч із хворим, умираючим, бути разом із ними, влити в їхні серця надію. Які ми насправді скупі й байдужі! А скільки є людей у нинішньому тяжкому світі, які потребують чиєїсь присутності, а може, просто усмішки; скільки є людей, які потребують слова розради. Але, знову ж таки, як мало є тих, хто вміє іншого потішити, розрадити, скерувати на добру дорогу. Ісусе, дай ласку, дай любов, щоб кожен міг насправді жертвувати себе, свої сили, свої терпіння для того, аби іншим було краще. Уміймо жертвувати собою для інших людей.
Отче наш...

Радуйся, Маріє, благодаті повна...

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

СТАЦІЯ IX
Ісус утретє падає під хрестом 
Поклоняємося Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе, бо Своєю смертю на хресті Ти відкупив світ.
Залишилося так мало. Уже під самою горою Голгофою Ісус заточується й падає під тягарем хреста. Третє падіння Ісуса – це Його слова: «Чувайте і моліться».
Нам здається, що ми вже в безпеці, що вже мало залишилося того життя, що й так успадкуємо небо. Але диявол дуже хитрий, і саме так він може взяти людину в руки. І те третє падіння Ісуса – вже під самою Голгофою, вже так близенько до місця страти – вказує старшим людям: не будь упевнений, але молися неустанно, перепрошуй Господа за всі гріхи свого життя, бо кожна хвилина для тебе має бути хвилиною покути, навернення, молитви й зустрічі з Богом. Будьмо завжди чуйні. Чуваймо, бо ніхто не знає, коли наша дорога наблизиться до кінця.
Отче наш...

Радуйся, Маріє, благодаті повна...

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

СТАЦІЯ X
З Ісуса Христа здирають одяг 
Поклоняємося Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе, бо Своєю смертю на хресті Ти відкупив світ.
І вийшов Ісус на гору Голгофу. З рамен зняли тяжкий хрест і поклали біля Його ніг. І що далі? А далі треба знімати одяг, який прилип до живого тіла, кров запеклася. Ісус безсилий, не може сам собі услужити, потребує помочі. І ось Він її отримує. Приходять солдати й силоміць, без жодного милосердя, любові й поваги здирають одяг, а з одягом здирають і клапті шкіри. Тіло Ісуса спливає кров'ю.
Помолімося при тій стації за тих, які потребують нашої допомоги, за тих, які, подібно до Ісуса, не можуть услужити собі самі й не можуть дати собі ради, за тих, які прикуті до ліжка, паралізовані, немічні, мають розсіяний склероз чи інші тяжкі хвороби. Без сумніву, такі люди потребують розради, любові, милосердя, співчуття й доброти. Стараймося до них виявити найбільшу увагу, співчуття і милосердя, а Господь Бог заплатить нам небом.
Отче наш...

Радуйся, Маріє, благодаті повна...

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

СТАЦІЯ XI
Ісуса Христа прибивають до хресного дерева 
Поклоняємося Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе, бо Своєю смертю на хресті Ти відкупив світ. 
І ось прийшла та хвилина, коли Ісус лягає на дерево смерті, коли розтягає на ньому Свої руки й ноги. За що? За що руки, які творили стільки добра, благословляли й оздоровлювали, сьогодні прибито? За що ноги, які ходили й запопадливо шукали загублену овечку, зараз такі струджені, покалічені, зранені та прибиті до хреста? За наші провини.
Дивні речі. Що тільки здатна зробити людина людині. Змучити, побити, скалічити, пошкодити, а зрештою завдати смерть. Не раз, дивлячись новини й читаючи пресу, бачимо, які бувають страшні випадки, як людина з людини знущається чи кривдить.
Нинішній світ живе без Бога, люди забули про Христа та Його святу науку, віддалилися від Нього. І тому бачимо такі страшні наслідки. Тому сьогодні потрібно багато покутувати, треба, як ніколи, багато молитися, щоби примирити людину з Богом, щоб навернути заблукані душі з дороги загибелі та привести до Бога.
Отче наш...

Радуйся, Маріє, благодаті повна...

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

СТАЦІЯ XII
Ісус Христос умирає на хресному дереві
Поклоняємося Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе, бо Своєю смертю на хресті Ти відкупив світ. 
О, мій Спасителю! Уже надійшла година Твоєї смерті. Чи ж не мав Бог Отець милосердя над Тобою, що Ти аж три години мусив конати на тому дереві? Чи не міг прискорити смерті, чи не міг зменшити терпінь і страждань? Так довго треба було чекати, аж три години, доки скінчилося Твоє життя. Але яка то дивовижна смерть.
Ісусе, Ти ніколи не думав про Себе, а завжди про інших. Як були в пустелі, Ти сказав апостолам: «Ці люди хочуть їсти. Дайте їм хліба». Але ж і Ти був голодний. Ти забув про Себе, Ти свій хліб дав їм, щоб вони були ситі.
І в останню годину Ти знову забув, що Тобі тяжко, що рвуться жили, тече кров, що вінок терновий докучає і калічить Твою голову. Ти знову думав про інших. «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять». «Істинно кажу тобі, – звертаєшся до розбійника, – сьогодні будеш зі мною в раї». Ісусе, яке ж безмірне Твоє милосердя, яка офіра і жертва. Дай нам тої святої жертви, щоби ми не були егоїстами, щоб жили не тільки для себе, для забаганок свого тіла. Дай бачити потреби інших людей, бути жертовними для інших: у сім'ї, у сусідстві, у праці. Дай правдивої жертовності, не про людське око, а для неба.
Як важливо, щоби хтось був поруч із нами, а особливо в годину смерті. І ми бачимо, що Бог Отець не дозволив, щоб Його Син вмирав цілковито самотній. Хоча й багато є злих людей, є також ті, що вірні до кінця: Пресвята Мати, Марія Магдалина, улюблений учень Йоан. Вони підтримують Ісуса в тій тяжкій і прикрій годині. Час смерті – дуже тяжкий і відповідальний.
Помолімося сьогодні за всіх грішників, що конають у цьому світі. Помолімося за тих, хто боїться смерті, хто перебуває в розпачі і тривозі. Помолімося за людей, біля яких зараз нема нікого, щоби вони не почувалися самотніми, не мали страху. Бо година смерті для всіх дуже важлива.
Отче наш...

Радуйся, Маріє, благодаті повна...

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

СТАЦІЯ XIII
Ісуса Христа знімають з хресного дерева 
Поклоняємося Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе, бо Своєю смертю на хресті Ти відкупив світ. 
Никодим і Йосиф з Ариматеї пішли до Пилата, щоб дозволив зняти з хреста мертве тіло Ісуса. Пилат дає дозвіл. Якнайпобожніше здіймають тіло Христа і кладуть на руки Стражденної Діви. Скажи, о Маріє, що відчувало Твоє Серце в цю страшну хвилину? Що відчувала Твоя душа, коли тримала в обіймах мертве тіло Своєї дитини? Меч болю пронизував Твоє Серце, душу переповнювали гіркота і страждання.
Мати Божа, будь і біля нас у мить нашого скону. Не покидай нас у ту важливу хвилину. Осолоди гіркоту нашого життя. Так, як Ти стояла під хрестом Своєї дитини, і так, як Ти тримала на руках Його мертве тіло, так нехай, Маріє, у Твоїй присутності й у Твоїх обіймах, і моя душа вийде з мого тіла.
Отче наш...

Радуйся Марія, благодаті повна...

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

СТАЦІЯ XIV
Ісуса кладуть до гробу 
Поклоняємося Тобі, Ісусе Христе, і величаємо Тебе, бо Своєю смертю на хресті Ти відкупив світ. 
Неподалік від Голгофи був сад, а в тому саду гріб, у якому ще ніхто не лежав. Ісуса кладуть туди. Кінець. Темний гріб, сльози, плач, смуток, печаль. Невже це все, що Ти залишаєш
Своїм учням, Своїй Матері? Ні. «Я воскресіння і життя, а кожний, хто живе і вірує в мене, не помре повіки». Це відвічна правда.
Правда, що нам шкода покидати цей світ і все, що для нас дороге, близьке й рідне. Правда, що ми оплакуємо смерть близьких, рідних, знайомих, приятелів. Правда, що залишається на серці жаль, смуток і печаль. Бо й сам Ісус Христос плакав при гробі Лазаря, свого приятеля. Але є ще одна правда – вічна: «Я воскресіння і життя, а кожний, хто живе і вірує в мене, не помре повіки». Не знаємо години своєї смерті, не знаємо, де будемо поховані та в який спосіб, але знаємо одне, і то певно: мусимо вмерти. Тому завжди готуймося та просімо Бога про ласку святої і щасливої години смерті.
Отче наш...

Радуйся, Маріє, благодаті повна...

Ти що за нас зносив рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами.

 

Джерело: molytva.at.ua

Фото: rzeszow.pl

 

 
 
 

Авторизація

Підписатись на розсилку