Літургія

8 січня. Свято Хрещення Господнє

hrescennia-gospodnieСвято Хрещення Господнього відзначаємо в неділю після Богоявлення. Воно завершує літургійний період, пов’язаний із таємницею Боговоплочення. Значення свята – сповіщення світові месіанського послання Сина Божого. 

Ісус прийняв хрещення враз з народом, хоча сам був безгрішний і перед своїм відходом до Отця залишив також своїм учням заповіт: "Ідіть і навчайте всі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця і Сина, і Святого Духа" таким чином Ісус Христос установив таїнство Хрещення, а своїм Вознесінням на небо — відкрив нам ясну дорогу вічного Божого Царства. Ось чому в практиці життя християн з'явилося тверде переконання, що кожна новонароджена дитина може бути охрещена, щоб бути вільною від первородного гріха і включеною до числа дітей Божих. Церква навчає, що дуже важливо рости і розвиватися у благодаті Божій, яку дає таїнство Хрещення. Але при цьому батьки, які просять від імені своєї дитини про таїнство Хрещення, обіцяють християнське виховання своєї дитини. Така гарантія християнського виконання, дає Церкві право хрестити дітей.

Дорогі брати і сестри, роздумуючи про велике значення і важливість таїнства Хрещення, ми не можемо забути про свідомість потреби прийняття таїнства Хрещення, але перш за все — про відповідальність про своє "християнство", яке повинно виявлятися не тільки в зовнішньому прийнятті Хрещення, але — в найважливішому — у внутрішньому відновленні свого життя. Відповідати за нашу християнськість маємо всі, незалежно від конфесійної приналежності. Бо ж один є хрест, одна віра, як і один Бог.

Але придивімося уважніше до нашого сьогоднішнього християнства у нашому сьогоднішньому вільному життя. задаймо собі питання: чи ми проявляємо своє християнство скрізь: в особистому житті, в соціальному, а навіть — в політичному. Скрізь повинно проявлятися свідчення нашої приналежності до Ісуса Хреста, пошанування гідності людини, морального життя, і пошанування всього святого. Правдивий християнин не може замкнутися тільки у своїй особистій вірі. Він свою віру повинен визнавати, по вірі жити, а навіть її захищати.

Я хотів би звернути увагу на нашу спільну відповідальність за пошанування святого дня, яким є неділя. Чи ми не бачимо, як зневажається цей найсвятіший день Воскресіння Господнього: через нехристиянське святкування, через різного роду торгівлю в цей день, через особисту корисливість за рахунок неділі.

Навіть більше того, я розцінив би як пряму насмішку, а навіть — наругу над християнством, коли це в християнській, демократичній державі офіційно надається вільний день для святкування Різдва Христового, і тут же — розпорядження про робочу неділю. Як можна святкувати Різдво Христове і поневіряти, профанувати Воскресіння Христове? Де голос цих близько 40 млн. християн, де голос цих видатних священиків і єпископів для яких надаються такі добродійства, як будування золотоверхих храмів, дзвіниць, монастирів, вихідні на Різдво і Пасху, і тут же — профанація, наруга над святим днем Воскресіння Господнього. І то на державному рівні. Ми прагнемо і хочемо єдності християн, ми хочемо спільно святкувати одну й ту саму подію Різдва і Воскресіння Спасителя. Але в цьому випадку я радий, що Римсько-Католицька Церква не має таких "добродійств", і є вільною від такого безбожного святкування дня Різдва і профанації дня Воскресіння Господнього.

Таке святкування не має нічого спільного з християнством. Навпаки, воно нагадує нам поганство — все одно, що святкувати, аби як найдовше святкувати.

Ось чому, дорогі брати і сестри дуже важливо не тільки усвідомити необхідність прийняття таїнства Хрещення, але відчути спільну відповідальність за наше християнство, яке повинно відроджуватися духовно, розвиватися через наше життя, нашу працю і нашу молитву!

Свята, які минули, трохи засмучують нас тим, що так швидко минуло Різдво Христове, Новий Рік, Богоявлення і Хрещення Господнє. Минаючі свята дають нам роздуми, котрі нам теж дуже не подобаються – що так швидко минає і наше життя з усіма своїми періодами, веселими чи сумними. І тут нічого не можливо вдіяти, нічого не можливо затримати чи повернути назад. Так день за днем проходять століття і тисячоліття, минають роки і людські покоління. Але залишається вічна правда про вічного Бога і про людину, створену Богом-Отцем і відкуплену Сином Божим Ісусом Христом.

Текст роздумів взятий з книги "Віра від слухання", та "Щоденно з Богом".

 
 
 

Авторизація

Підписатись на розсилку