Літургія

2 січня - свв. Василія Великого і Григорія з Назіанзу, єпископів і Вчителів Церкви

Grzegorz BazyliСвятий Василій (329–379) народився в Малій Азії, у Кесарії Кападокійській, в родині заможній і дуже релігійній. Його сім’я є винятком в історії християнства: святими проголошені його бабця Мокрина, батьки – Василій та Емілія, брати – Григорій Нисський і Петро Севастійський, а також сестра – Мокрина Молодша. Батько св. Василія мав у Кесарії кафедру риторики, яку Василій прийняв 356 року по його смерті.

Тут також він прийняв хрещення, маючи 27 років. Глибоко пережив смерть брата, і в 357–359 роках відбув велику подорож осередками пустельницького та монашого життя на Сході: Єгипет, Палестина, Сирія, Месопотамія. Повернувшись, вирішив стати монахом: роздав майно вбогим і заснував пустельню в Неоцезареї над річкою Іріс. Незабаром до нього приєднався св. Григорій із Назіанзу.

Святий Василій – один із форматорів монашого життя як Сходу, так і Заходу християнства (він мав величезний вплив на св. Бенедикта Нурсійського). Ідеалом монашого життя св. Василія є братерська спільнота, яка присвячується аскезі, медитації, а також служить Церкві через учення віри (пізнавання таємниць Об’явлення і захист проти єресей), як і душпастирською та харитативною діяльністю. Східне християнство вшановує його як одного з чотирьох великих Отців Церкви.

Святий Григорій (329–389/390) народився поблизу Назіанзу. Під час чергового етапу навчання потрапив в Александрію (351–352), де митрополитом тоді був св. Афанасій Великий. Пасхальної ночі 352 року прийняв хрещення, маючи 22 роки. На подальше навчання подався в Афіни, де вчився разом зі св. Василієм Великим. Повернувшись, зайнявся управлінням родинним маєтком, а в урочистість Різдва Христового отримав священицькі свячення з рук свого батька, єпископа Назіанзу, і став допомагати йому в управлінні єпархією.

Після того, як владу в Константинополі обійняв Феодосій І Великий, св. Григорія було покликано на Константинопольського митрополита. Кесар урочисто ввів його в собор св. Софії. Від травня до липня 381 року в Константинополі тривав Собор, на якому головував єпископ Антіохії Мелетій, а по його несподіваній смерті – св. Григорій. На цьому Соборі митрополитам Константинополя, Александрії, Антіохії та Єрусалима було надано титули патріархів. Отже, св. Григорій став першим Патріархом Константинополя.

Проте 382 року він зрікся цієї гідності, віддавши перевагу улюбленому життю в молитві та поетичній творчості.

Обидва святі залишили пребагату писемну спадщину по собі. Святий Василій написав шерег догматично-аскетичних гомілій, 350 листів, а завдяки творові Asceticon став отцем і законодавцем східного монастицизму. З рукописної спадщини св. Григорія до нас дійшли 45 проповідей, 245 листів і аж 507 його поетичних творів. Григорій Богослов вважається одним із найбільших поетів Східної Церкви. Він оспівує таємниці віри, свої особисті переживання, містичні стани. День спомину об’єднав цих двох братів у вірі, так само як за життя вони були близькими друзями.

В іконографії вони представлені як єпископи в понтифікальних ризах, що латинського, що візантійського обряду; св. Василія ще зображають як монаха в бенедиктинському куколі, пустельника. Його атрибути – череп, голуб над головою, книга, модель храму, палій, стило (паличка для писання). Атрибутом св. Григорія інколи виступає Люцифер під його ногами – символ подоланої єресі; а також ангел, книга Євангелія, палій.

За матеріалами: CREDO

 


 
 
 

Авторизація

Підписатись на розсилку