Літургія

Ночі святого Йоана від Хреста

sw jan

Сьогодні, 14 грудня, Церква згадує святого Йоана від Хреста, пресвітера, Вчителя Церкви, містика. Про його містичний досвід, народжений через ніч, і йтиме мова далі.

Кожен день починається з ночі, яка йому передує. Хто ж із нас не усвідомлює цієї залежності: якість пережитої ночі впливає на переживання наступного дня. У християнській літургії ніч, яка передує урочистості – особливо ж тим головним, Великодню й Різдву, – набуває ще особливішого виміру тому, що Бог приходить уночі, Бог об'являється вночі.

Це вночі Бог явив свою силу, яка звільнила ізраїльтян з Єгипту, а Христос у Велику Ніч переміг сатану. Це у Вифлеємську Ніч утілений Бог побачив очима дитини здивованих пастухів, які схилились над яслами. Тому іноді блиск, що пробивається з ночі, затьмарює день, якого є передвісником.

Символізм ночі набув особливої ваги у вченні св. Йоана від Хреста. На перший погляд може дивувати, що шлях до єднання з Богом описаний через цей образ, проте коментарі кармелітського містика пояснюють і добре обґрунтовують саме такий вибір.

Символ ночі у св. Йоана від Хреста має щонайменше кілька джерел. Йоан дуже любить ніч як таку, як явище природи. Свідчення сучасників говорять про те, що святий уже з дитинства часто проводив ночі за молитвою. Він міг довго лежати на голій землі, вдивляючись у зоряне небо. Любив перед світанком заходити в потік і там стояти, молячись. Символіка вірша під назвою «Джерело» безумовно спирається на цю дивну для нас звичку: «Я добре знаю джерело, що б'є й тече, хоч і посеред ночі».

Ще одна основа символу – образне розуміння ночі, ніч ув'язнення. Св. Йоан відсидів дев'ять місяців у карцері монастиря в Толедо, сприйнятий співбратами як бунтар. Його участь у заснуванні кармелітських монастирів із новим, більш орієнтованим на споглядання способом життя, відчитували як загрозу для ордену. Ця ніч висуває на перший план блиск особистості Йоана. Замкнений у темному приміщенні, де навіть зі своїм низьким зростом не може випрямитися, він не ламається ні через матеріальні умови, ні через моральний тиск із боку ченців. Більше того, саме там його душа занурюється в найглибший досвід Бога.sw jan 4

Із таємниці ночі ув'язнення св. Йоана в Толедо б'ють потоки духовних віршів – запис невловимого для нас досвіду, пережитого містиком. Це база вчення Йоана. Дуже важливо зазначити, що св. Йоан від Хреста ще до написання своєї праці педагогічного характеру в кількох віршах визнав віру в Триєдиного Бога і Його передаваність усьому творінню, а особливо – людині. Адже очевидно, що педагогічна система залежить безпосередньо від бачення Бога й людини, на якому побудована.

Тож ніч ув'язнення в Толедо освітлена блиском особистості, у якій те, що людське, видобуте з темряви, очищене й розпалене живим полум'ям сердечної любові. Не думаймо, що це відбувається без свідомого зусилля Йоана. Багато психологів вбачають у його поставі конкретні вибори, зроблені обдумано й надзвичайно творчо. Це, перш за все, позитивне мислення, перенесення уваги на речі та явища, які викликають захоплення. Здатність до захоплення звільняє святого від надмірної концентрації на ефективності своїх дій чи на незручності становища.

Внутрішня свобода першого кармеліта босого також підтверджена його втечею з тюрми. Ніщо не могло заглушити почуття несправедливості в душі з такими прозорими принципами. У біографії святого є ще одна знакова ніч: ніч утечі, своєрідного переходу, ехо якого знаходимо у вірші «Темна ніч».

«У ніч ту, щастям розквітлу,

Скрадалась потай, щоб ніхто не вгледів.

У темряві – мовби осліпла,

Ні вогника, ні зірочки на небі –

Лиш пломінь в серці все ясніше жеврів.

Мене провадив той пломінь

Певніше, ніж полуденне світло,

Туди, де, повен любові,

Мене ждав Той, кого я так любила,

Туди, де відшукати нас несила».

Тої ночі отець Йоан від Хреста здобув бажану свободу. У темряві в нього, без сумніву, виникали суперечливі почуття: бажання свободи, страх ризику, який несла втеча й навіть сама свобода, адже найпростіше було б залишитися мучеником, і водночас – велика надія. Усе це витворює тло процесу, про який згодом розповість св. Йоан, коментуючи свої строфи.sw jan 2

Духовний шлях, запропонований ним, починається так само, як утеча з чернечого карцеру: від конкретного вибору. Під вікном, яке вело Йоана до свободи, виднівся високий мур, що переходив у скелястий укіс, а на дні цієї прірви текла бурхлива річка Тахо – тож чи не легше було змиритися з долею? З духовністю те саме: чи не простіше залишитися в якійсь безпечній та комфортній формі віри або принаймні прагнути до чогось такого у своєму релігійному житті? Тому, беручи до рук твори, які стосуються Йоанової «Темної ночі», можна відчути запаморочення, ніби від погляду з вікна карцеру. Автор, здається, систематично забирає з-під наших ніг безпечний ґрунт досвіду, якого ми чекаємо в результаті плекання різних форм набожності. Глибокі містагогічних роздуми іспанського містика особливо увиразнюються у двох творах: «Дорога на гору Кармель» і «Темна ніч». Там св. Йоан розвиває зміст символу ночі.

Виявляється, що темрява тієї ночі виникає не з браку, а радше з надлишку світла. Людина, що вирушає в дорогу до Бога, зустрічається з істиною Бога і Його безмежною любов'ю, яких не спроможна прийняти власними силами. Перед цим надлишком відбувається очищення колишніх способів прийняття та пізнання. Св. Йоан пояснює: «Є три причини, з огляду на які шлях, що ним душа прямує до злуки з Богом, можна назвати ніччю. По-перше, йдеться тут про певний вихідний пункт: душа мусить звільнитися від жадання посідати речі цього світу. Для всіх чуттів таке звільнення стає схожим на справжню ніч. Друга причина пов'язана зі шляхом чи то пак із засобами, якими послуговується душа, щоб дійти до злуки з Богом. Тут цим шляхом є віра, а для розуму віра – то так само достоту темна ніч. Третя причина стосується кінцевого пункту мандрівки, тобто Бога, який у цьому житті також є для душі темною ніччю» («Дорога на гору Кармель» 2, 1). Назва «Дорога на Гору Кармель» позначає висхідний напрямок, та насправді, нас запрошують ризикнути і стрибнути над проваллям, щоби потрапити в самісінький центр об'явленої істини про Бога, яка завжди перевищує наші уявлення, відчуття й очікування. Бога ми знаходимо у глибині смирення, в долині Втілення; Він уводить у глибоку ніч наш розум, наші поняття про ефективність і задоволення, але водночас веде нас, перемінених Христом, до найбільш людської реальності. Лікує нас від екстазу, викликаного відкриттям незаспокоюваного бажання любові, завжди більшої, і веде до низин людських справ, де Царство Боже дається в гірчичних зернах благодаті, що уділяється завжди заново й ніколи про запас.sw jan malunok

                              Образ розіпя'того Христа, намальований святим Йоаном від Хреста

 

Наприкінці життя Йоана від Хреста зустрічаємо його в обіймах останньої ночі, ночі агонії. 

Святий помирає, переживаючи щасливу ніч, приємнішу за блиск зорі, бо її освітлює світло віри і розпалює живе полум'я єднання. Востаннє він просить про можливість поклоніння Пресвятим Дарам. Хіба дивує те, що на порозі між ніччю земного життя і днем вічності Йоан споглядає Пресвяті Дари, які під час паломництва в ніч віри були джерелом його особистої зустрічі з Божественним Нареченим?
Так і ми часто дивимося на Христа, прихованого у таїнстві Євхаристії, й у молитві мандруємо в ночі віри на зустріч із Нареченим душ. Принесімо на цю зустріч свої сандалі повсякденних зусиль, дозвольмо, щоб Ісус омив нам ноги своєю любов'ю й вів нас своїм блиском, таким стриманим, але наскільки ефективнішим за фари нашої спритності і самодостатності.

Отець Рафаїл Мишковський OCD

 
 
 

Авторизація

Підписатись на розсилку