Літургія

13 грудня святої Луції з Сіракуз, мучениці

208px-francesco del cossa 016Свята Луція Сіракузська — католицька свята, мучениця. Вона була страчена, ймовірно, за часів переслідування Діоклетіана 303 р. Точні відомості про її життя і смерть відсутні. Згідно з легендарним Житіем V–VI ст вона походила з благородної сім'ї, що жила в Сиракузах (Сіцілія).

Пізня легенда (VI ст.) розповідає, що вона пішла до могили св. Агати, щоб за посередництвом мучениці просити здоров'я для матері. Вона отримала не тільки ласку, якої шукала, але й також запевнення, що її чекає така ж слава. Коли незабаром після цього вона почала в ім'я Христа роздавати вбогим сімейне майно, її наречений осудив її перед римським чиновником.

Легенда подає гарний діалог Люції зі суддею, який погрожував відправити її в публічний дім. Вона померла, пронизана мечем.

Ось такою є коротка легенда, сповнена чарівності та благородної піднесеності, проте, легко зауважити, що вона зіткана з мотивів, спільних для інших численних пісень агіографії того часу. Їх є так багато, що поза іменем мучениці та місцем її смерті неможливо побачити щось, що може бути історичним ядром. На щастя, значення легенди не піддає сумніву історичність мучениці.

Згадки християнської археології та мистецтва підтверджують це неодноразово. Цих свідчень є так багато, що їх тут важко перерахувати. Досить сказати, що в Сіракузах є Катакомби св. Луції, а в них loculus (маленька порожнина) – місце, де поклали до гробу тіло святої, а потім перенесли до Константинополя. Існує також напис, що свідчить про те, що набагато раніше зверталися за посередництвом Луції. Цей ранній культ розвивався дуже інтенсивно наступними століттями. Григорій Великий багато зробив для його подальшого зростання, її ім'я внесли до канонів римської та амброзіанської Літургії. Середньовіччя, яке популяризувало ім'я Луції, назвало її покровителькою людей, що мають хворі очі. Це знайшло своє відображення в мистецтві та благочесті, згадаємо тут тільки Данте, який помістив Луцію у високих частинах свого Раю (Пісня 32, 136) і який молився до неї як під час ослаблення зору, а також в моменти внутрішнього сум'яття і темряви.

Джерело: Католицька енциклопедія


 
 
 

Авторизація

Підписатись на розсилку