Контроверсійні теми

Стихійне лихо: Божа кара?

ANSA1056049 ArticoloЧи правильно говорити, що стихійні лиха – це Божа кара за гріхи?

Невірне твердження, ніби Бог карає людину за заподіяне зло. Правильно було б говорити, що покарання міститься в самому скоєному злі. Якщо людина випиває отруту і помирає, невірно було б стверджувати, що її карає Господь. Всі наші гріхи мають не тільки особисті наслідки, але й наслідки на вселенському рівні, проте ми не знаємо, як саме це конкретно проявляється. Наслідки гріха очевидні на прикладі первородного гріха.

Святе Письмо наводить слова, сказані Богом Адаму: «За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: від нього не їж, проклята земля за тебе; зі скорботою будеш харчуватися від неї в усі дні життя твого; тернину й будяччя виростить вона тобі, і ти будеш їсти польову траву; у поті чола твого будеш їсти хліб» (Бут 3). Ось як пояснює це Катехизм Католицької Церкви: «Письмо показує трагічні наслідки цієї першої неслухняності.

Адам і Єва відразу втратили благодать первозданної святості. Вони бояться Бога, про Якого склали помилкове уявлення, як про Бога, котрий ревно охороняє свої прерогативи. Гармонія, в якій вони перебували, встановлена завдяки первозданній праведності, зруйнована; влада духовних властивостей душі над тілом розбита; союз чоловіка і жінки підданий розбрату; їх відносини будуть відтепер відзначені похіттю та владолюбством. Гармонія із створеним світом розірвана. Видиме творіння людині стало чужим і ворожим» (399-400). Звернемо особливу увагу на ці два останніх речення. Відсутність гармонії з творінням – це наслідок гріха, яким було розірвано зв'язок із створеним світом. Таким чином, ворожість стихії – це прояв розриву гармонії з навколишнім світом. Але неприпустимо стверджувати, що та чи інше подія є покаранням для тої або іншої людини, для якоїсь категорії людей або для цілого народу. Не треба забувати, що і наші особисті гріхи можуть невідомим нам чином впливати на лиха, що відбуваються з іншими людьми. Про це, зокрема, згадував святий Папа Йоан Павло ІІ в апостольському умовлянні "Reconciliatio et Paenitentia": "Визнавати, що в силу людської солідарності, настільки таємничої і невловимої, наскільки реальної і конкретної, гріх кожного якимось чином відображається на інших: це – інша сторона солідарності, яка на релігійному рівні зростає в глибокій і прекрасній таємниці спілкування святих, завдяки якій можливо говорити, що всяка піднесена душа звеличує світ. Цим законом сходження, на жаль, відповідає закон уподібнення, тож можна говорити і про спілкування в гріху, через яке всяка впавша душа разом з собою опускає і Церкву, а в якійсь мірі і весь світ. Іншими словами, немає такого гріха, навіть самого сокровенного і таємного, навіть суто особистого, який би стосувався тільки того, хто його здійснює. Кожен гріх більшою чи меншою мірою, з великим або меншим збитком відбивається на всій структурі Церкви та всієї людської сім'ї. Згідно цього першого значення, кожному гріху можна безперечно приписати характер гріха соціального» (16).

Різні лиха, що відбуваються навколо нас, спонукають підносити молитву слідом за святою Катериною Сієнській: «Господи, я згрішив, помилуй мене». Але невірно стверджувати, начебто стихійні лиха «надсилаються» в покарання за той чи інший гріх.

КМЦ нагадує, що Папа Франциск у своїй проповіді від 27 жовтня 2017 року наголосив, що Господь Бог плаче, дивлячись на всі стихійні лиха та безліч вбитих невинних людей під час воєн.

Джерело - Радіо Ватикану

 

По темі:

Церква може отримати перепочинок в боротьбі за права католиків на Заході

Чи може католик працювати в казино?

Скільки часу потрібно відвідувати храм, щоб стати його парафіянином?

 
 
 

Авторизація

Підписатись на розсилку