Відношення і сім'я

Папа Франциск – про виховання дітей: деякі зауваги щодо «Amoris Laetitia» (Частина 2)

papa-letitiaПродовжуємо публікацію основних тез про виховання дітей, сформульованих Папою Франциском в Апостольському повчанні «Amoris Laetitia». У другій частині йтиметься про морально-етичні виміри виховання.

 

(Продовження. Початок див. тут)

Вибудовуючи модель етичного вишколу, Папа Франциск визначає базовий критерій, на який мають орієнтуватися вихователі, передусім батьки: «Виховувати – це заохочувати відповідальне використання свободи, яке дозволяє в необхідний момент робити обдуманий і розумний вибір» (AL 262). Ідея усвідомленого й розумного вибору, на думку Папи, лежить у центрі виховного процесу. Оскільки ж фундаментальні питання свободи й вибору належать до морально-філософських і богословських категорій, то перед вихователями постає надзвичайно складна проблема. Через психологічні й фізіологічні особливості діти зазвичай не здатні повністю оперувати абстрактними поняттями й усвідомлювати, а тим більше актуалізувати їх. Тут виховний процес радше пов'язаний із формуванням необхідних навичок – сталого й системного застосування на практиці елементів вільного вибору. Саме в цьому ключі Папа й розставляє в повчанні «Amoris Laetitia» педагогічні акценти.

 

Увага! Етичне виховання

Отож, за етичне виховання дітей, за Папою Франциском, цілковито відповідають батьки. І це невипадково, оскільки між вихованцем і вихователем завжди утворюються стосунки довіри. Парадоксально, але навіть якщо раптом виявиться, що вихователь некомпетентний або просто педагогічний нездара, то в ході самого процесу вихованець завжди схильний довіряти своєму наставникові. Це сфера підвищеного ризику, і саме тому Святий Отець доходить до такого висновку: «Батьки можуть розраховувати на те, що навчальні заклади допоможуть дітям здобути загальноосвітній вишкіл, проте в жодному разі не мають повністю делегувати їм етичне виховання. Для емоційного та етичного становлення особистості необхідний фундаментальний досвід: упевненість, що на батьків можна покластися. У цьому й полягає відповідальність за виховання: батьки прихильністю та свідченням мають пробуджувати в дітях довіру й повагу в любові» (AL 263).

Другий акцент, на який треба звернути увагу, – це тісний, ба навіть нерозривний зв'язок між етичним вишколом та емоційною сферою дитини. Позитивний чи негативний вплив на дитячі емоції призводить або до закладання, або до руйнації підвалин майбутнього відповідального використання свободи й обдуманого розумного вибору. «Дитина відчуває, коли через недосконалість батьки її не цінують, не виявляють щирої турботи. Усе це завдає глибоких ран, які зумовлюють серйозні проблеми у процесі дорослішання. Фізична та емоційна відкинутість болить більше, ніж можливе покарання за поганий учинок» (AL 263).

 

Зміст етичного виховання

Як бачимо, мета етичного виховання виглядає доволі масштабно. Щоб досягти її, Папа Франциск радить розв'язати три базові завдання, вказуючи відповідні важелі, які вимагають найретельнішої уваги батьків:

• виховання волі;

• розвиток добрих навичок;

• розвиток емоціональної схильності до блага (пор. AL 264).

Щодо підходів, які тут можуть допомогти, Папа зауважує: «Бажання пристосуватися до суспільства або звичка відмовлятися від негайного задоволення заради певної норми та збереження доброго співіснування – це визначальна цінність, яка допомагає розкритися ще вищим цінностям. Етичне виховання обов'язково має бути активне, збудоване на діалозі, розвивати чуйність. У ньому необхідно застосовувати доступні для дітей образні засоби» (AL 264).

Святий Отець також наголошує на тому, що такий вишкіл потрібно будувати, поступово вводячи дітей у контекст цінностей через надання необхідного досвіду. Він вважає педагогічною помилкою спроби спочатку сформувати в дітей загальнотеоретичне розуміння тієї чи іншої цінності, а згодом відпрацювати необхідну навичку. Усе має відбуватися навпаки – спочатку треба вмістити дітей у ряд конкретних ситуацій, допомогти розв'язати їх, а згодом уже на основі отриманого досвіду зробити висновок про певну морально-етичну цінність: «Характер цієї формації має бути індуктивний, щоб дитина сама могла відкрити для себе важливість певних цінностей, принципів і норм. Не можна їй нав'язувати їх як безумовні істини» (AL 264).

 

Навичка – тренер волі

Чи не найважливішою виховною проблемою, яку досі намагається розв'язати педагогічна наука, є формування навички. Навичка – це стала схильність і вміння систематично застосовувати засвоєні норми поведінки. Усвідомлена на етапі формування, вона має стати автоматичною в застосуванні. Саме тому, на думку Папи Франциска, «необхідно зрощувати навички. Звички, засвоєні дітьми, відіграють позитивну функцію, оскільки допомагають утілювати важливі цінності у розумній і стійкій поведінці. Дитина може вміти спілкуватися й мати добрі наміри щодо інших людей, але якщо вона довго не може звикнути до вимог дорослих говорити "будь ласка", "дозвольте", "дякую", то хороші наміри нічим їй не допоможуть. Тренування волі й повторення певних дій ведуть до розбудови моральної поведінки. Без усвідомленого, добровільного й заохочуваного повторення добрих учинків виховання моральної поведінки ніколи не досягне своєї мети. Мотивація, прагнення до цінності не перетворяться на чесноту без таких правильно зумовлених учинків» (AL 264).

(Закінчення буде)

Читайте найближчим часом, що Папа Франциск думає про принцип реалізму та до яких стимулів радить вдаватися у вихованні дітей.

Огляд підготував Роман Желєзний, КМЦ

 

По темі:

Папа Франциск – про виховання дітей: деякі зауваги щодо «Amoris Laetitia» (Частина 1)


 
 
 

Авторизація

Підписатись на розсилку